Чому твір “Старий і море” Хемінгуея називають повістю-притчею про людину?

“Старий і море” – повість, що має ярко виражений притчевий характер. Як відомо, притча – це повчальна історія, призначення якої донести до читачів життєві істини. Робота над повістю-притчею “Старий і море”” стала своєрідним підсумком духовних і моральних шукань автора.
Історія головного героя твору піднесена до рівня міфу про людину – переможену фізично, але непереможну морально.
Як підтвердження того, що дана повість має риси притчі, є її близькість з релігією. Старий Сантьяго, як видно з його міркувань, є досить релігійною

людиною. Його цікавлять питання сенсу життя, добра і зла, доброчесності та гріха. Герой говорить: “Безглуздо втрачати надію. Безглуздо й, мабуть, гріх”.
Згідно сюжету герой виходить у море з метою зловити рибу. Те, що він запливає далеко від берега (на що не наважувались навіть молодші за нього рибалки), не цікавиться малою здобиччю, говорить про його більш значну мету, ніж просто задоволення потреби в їжі чи грошах. Герой сподівається зловити найбільшу в своєму житті рибу, щоб довести собі та іншим, що ще здатен на сміливі вчинки. Він впіймав великого марліна, але, на жаль, риба дістається кровожерним акулам.
Це можна сприйняти як поразку старого. Але якщо пригадати, як відчайдушно Сантьяго боровся спочатку з рибою, коли вона випробовувала його терпіння не випливаючи із глибин океану, а потім за неї, відбиваючи напади акул, стає зрозуміло, що таку людину не можливо перемогти!
Отже, у повісті наявні повчальні мотиви. Герой вчить нас терпінню, наполегливості і навіть в деякій мірі християнського смирення. Згадаймо, як довго він тримав рибу на гачку, коли вона не піднімалася на гору. При тому, що його руки всі були в шрамах, а одна ще й зазнала свіжої рани. Та все одно Сантьяго не відпускав рибу. Він терпів біль, втому, аби досягти мети. А можливо ще й тому, щоб все виявилося не дарма. Адже він вже поранив рибу, і навіть якщо відпустить, скільки вона проживе з гачком всередині? Йому було по-своєму шкода цього великого марліна, але він рибалка і така його доля – ловити рибу. Саме так міркує герой, перебуваючи на самоті посеред безкрайого моря.
Коли старий повернувся з моря без здобичі, лише зі скелетом риби, він смиренно пішов до своєї хатини. Не було ні злості, ні нарікань. Він не вважав себе переможеним, просто так сталося. “А хто ж тебе переміг?” – запитав старий сам себе. “Ніхто,- сказав він. – Я заплив надто далеко в море, ото й тільки”.
Ідея повісті “Старий і море” схожа на ідеї біблійних притч. “Людину можна знищити, але не можна перемогти”.




Чому твір “Старий і море” Хемінгуея називають повістю-притчею про людину?


читати скорочено 15 річний капітан
Чому твір “Старий і море” Хемінгуея називають повістю-притчею про людину?