ЧЕТЫ-МІНЕЇ
ЧЕТЫ-МІНЕЇ (давньоруське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – пам’ятка агіографічної літератури, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” і повчань, розміщених за днем і місяцем вшанування певного святого.
Нові Четы-Мінеї укладені українським письменником і церковним діячем Димитрієм Тупталом (митрополит Ростовський). Праця над ними розпочалася 6 травня 1684 р. Житія святих – це 4-томне видання загальним обсягом 5810 сторінок. Перший том Житій, розташованих за місяцями, починаючи з вересня
Житія святих – це широка агіограма історії християнського світу, твір компілятивний, в якому автор умию поєднав літературні досягнення двох гілок християнства – східної і західної. У праці святитель Димитрій Туптало використав більш як 60 різних джерел, серед яких Святе Письмо, Твори святих отців і учителів Церкви,
Користуючись різними матеріалами, письменник зводив їх в одне ціле: то доповнював відсутнє в одному творі відомостями з іншого, то змінював форму оригіналу (обертаючи, наприклад, надгробне чи похвальне слово в просту історичну розповідь), то наводив на підтвердження оповіді свідчення інших істориків чи тільки згадував їх. Більшість оригінальних текстів скорочувалася, опускалися передмови й післямови, а іноді й деякі подробиці в описі подій та обставин життя святого. Святитель включив до своєї праці житія українських святих подвижників (“Житія Бориса і Гліба”, “Житіє Антонія Печерського”, “Житіє Феодосія Печерського” та ін.), яких не було, наприклад, у Великих Четьях митрополита Макарія.
До Четыв-Мінеїв, крім життєписів святих, увійшли синаксарі на свята Господні та Богородичні, на святкування з нагоди перенесення мощей, а також повчальні слова, зміст яких запозичений з історії свята (“Слово на П окров Пресвятої Богородиці”, “Слово на Зачаття Іоанна Хрестителя” та ін.). Слова ці належать або Димитрію Ростовському, або комусь із отців Церкви.
Патріарх Московський Іоаким з недовірою поставився до праці митрополита Димитрія, помітивши в ній сліди католицького вчення про непорочне зачаття Богоматері. Він звинуватив Мінеї у визнанні святим Ієроніма Стридонського і вимагав передруку аркушів. Це застереження було вміщено в 2-му томі Мінеїв, де перелічувались “учители, списатели, историки, повіствователи”.
Написані Четы-Мінеї високим стилем. Мова збірників церковнослов’янська, але дуже українізована. В 1740 р. Святійший Синод заборонив друкувати Житія без виправлення мови й наголосів на російські. Це доручення виконали Іосаф Маткевич та ієромонах Никодим. Виправлені Мінеї вийшли третім виданням у Києві 1757 р. і в Москві в 1756 – 1759 рр.
Димитрій Туптало здійснив спробу видати “Краткій Мартиролог” (1700) для зручності в користуванні. Був написаний один місяць вересень, і праця залишилася незавершеною.
У XIX ст. з’явилася низка переробок Четыв-Мінеїв Димитрія Ростовського: “Избранныя Житія святых, кратко изложенння по руководству Четьихъ-Миней” (1860-1868), Філарета, архієпископа Чернігівського “Житія святыхь россійской церкви, а также Иверскихъ и Славянскихъ” (1847), Протопспова “Житія святыхь” (1890) та ін.
Четы-Мінеї митрополита Димитрія витримали десятки видань, справили сильний вплив на розвиток східних і південнослов’янських літератур, національне відродження православного світу.
Літ.: Абрамович Д. І. Літописні джерела Четыв-Мінеїв Дмитра Ростовського. Б. м.; Б. р.; Шляпкин И. А. Святой Димитрий Ростовский и его время (1651 – 1709). СПб., 1891; Власенко Н. В. Дмитрий Ростовский и его літературная деятельность // ЧИОНЛ. 1912. Кн. 22. Вып. 3; Абрамович Д. И. “Повесть о Варлааме и Иосифе” в Четьих-Минеях Дмитрия Ростовского // Ювілейний збірник на пошану М. С. Грушевського. К., 1928; Митрополит Іларіон (Огієнко). Святий Дмитро Туптало: Його життя і праця. Вінніпег, 1960; Философская мысль восточных славян: Биобиблиограф. словарь. К., 1999.
Т. Лозова
ЧЕТЫ-МІНЕЇ
третья рота сосюра скорочено
Related posts:
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного...
- ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ (світське ім’я Данило; грудень 1651 р., м. Макарів, тепер Київської обл. – 08.11.1709, Ростов-на-Дону, Росія) – церковний діяч, агіограф, драматург, поет, оратор. У 1662-1665 рр. навчався в Києво-Могилянській колегії. 1668 р. постригся в...
- Богогласник “Богогласник” – антологія духовних пісень (всього – 248), видана у Почаєві 1790-91, забезпечена нотами. Джерелами вміщених тут творів були Євангеліє, Псалтир, “Четьї-Мінеї” Димитрія Туптала, апокрифи і т. п. У “Б.” містяться і старовинні колядки, зокрема...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за...
- ЗБІРНИКИ ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й...
- Патерик Патерик (грецьк. patenkon від pater – батько) – назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідалося про подвиги пустельників і ченців. П. укладали за територіальним принципом, об’єднуючи житія праведників тієї чи іншої країни...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського...
- Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних...
- КИПРІЯН КИПРІЯН (бл. 1330, Тирново – 16.09.1406, Москва) – болгарський, український і російський письменник, церковний і культурний діяч, представник агіографічної прози другої половини XIV – початку XV ст. Кипріян здобув прекрасну освіту в Болгарії, Константинополі та...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...
- Патристика Патристика (грецьк. pater – батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався...
- Канти Канти (лат. cantus – спів, пісня) – різновид старовинної хорової пісні величального змісту, близької за мелодією до псалмів, за мотивами – до оди. Виконувалися без музичного супроводу у святкові дні та з нагоди урочистих подій....
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також...
- МІРАКЛЬ Міракль (франц. miracle, від лат. miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру...
- Література іспанського Ренесансу 10 .Література іспанського Ренесансу. 16-17 ст – доба відродження в Іспанії. Особливості – відсутність розриву із Середньовіччям, мотиви розчарування в ідеях Відродж (католицизму). Періодизація: 1) літра пізнього середньовіччя (з 14 ст) Х. Мануель – дидактична...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст.,...
- Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву...
- КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ (бл. 1585 (за Б. Струмінським), Перемишль, тепер Польща – 21.03.1627, Київ) – письменник – полеміст, громадсько-культурний і церковний діяч. Народився в сім’ї православного священика, навчався у Львівській братській школі. У 1612 – 1614...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській...
- ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (р. пар. невід. – не раніше 1054) – давньоукраїнський письменник Відомо, що певний час був пресвітером церкви у Берестовому поблизу Києво-Печерського монастиря. 1051 р. князь Ярослав Мудрий разом з єпископами Київської Русі поставив...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі...
- ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) ЯЦЕНКО-ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЛУКА (ЛЕОНТІЙ) (1729, С. Мачухи, тепер Полтавської обл. (за іншими даними – Золотоноша) – 1807 р.) – давньоукраїнський письменник. Освіту здобув у домашніх умовах. 19-літнім юнаком постригся в ченці, був намісником полтавського Хрестовоздвиженського монастиря....
- Перекладна церковна література – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Перекладна церковна література Значний поштовх розвиткові прадавньої української літератури дали утворення могутньої східнослов’янської держави європейського рівня – Київської Русі – та запровадження князем Володимиром християнства, яке відкрило шлях для спілкування і взаємозбагачення...
- Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з...
- Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII...
- КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст. Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з ініціативи великого князя Ізяслава Мстиславича...
- Співвідносність образів Матері Божої і героїні твору Уласа Самчука “Марія” Образ головної героїні роману У. Самчука “Марія” дуже подібний до найве – личнішого жіночого образу Марії, матері Ісуса Христа. Мати Божа супроводжує Марію все життя. Її прихід до церкви – це зустріч саме з Богородицею,...
- СИНОПСИС СИНОПСИС, чи коротке зібрання од різних літописців про початки слов’яно-російського народу” (перше віщання у Лаврській друкарні 1674 р., всього більш як 25 перевидань) опублікований із благословення Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля (деякі вчені вважають його і...
- Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми Феофан Прокопович Народився в Києві в родині купця й при хрещенні дістав ім ‘я Єлеа-зар. Рано залишився сиротою, зростав під впливом дядька – ректора Київського’колегіуму. З 1688р. став учнем цього закладу. Мав великі здібності до...