Був день, коли ніхто не плаче – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено

Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля.

Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не заридала, А в світі, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить.

Коментар Кажуть, що близькі люди, які люблять, відчувають одне одного на відстані, знають, коли з кимось із них щось трапляється. Ліричний герой закоханий, він готовий будь-якої миті прийти, прилетіти на перший поклик дорогої йому людини. Адже в нашому складному світі, де все “гуде й гримить”, безліч небезпек, а найбільша – байдужість оточуючих.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Був день, коли ніхто не плаче – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено


казка жбан меду читати повністю
Був день, коли ніхто не плаче – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено