Буриме

Буриме (фр. bouts – кінці, закінчення та rimes – римовані) – вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється переставляти або змінювати. Вони мають пов’язуватися певним сюжетом. Так, І. Качуровський запропонував М. Фішбейну написати сонет за таким рядом рим: крижні – анахорет – портрет – дивовижні – стрижні – скаред – вперед – тижні – клумб – Колумб – мавзолеї – Сірко – молоко – алеї. Сонет під назвою “Анахорет” мав нарешті такий вигляд:

Мене дратують люди, вівці, крижні,

Цапи

й вовки: я семь АНАХОРЕТ, –

Мене дратує навіть чийсь портрет,

Чиїсь слова – нехай і дивовижні.

Я на цьому самітницькому стрижні

Не знаю ані добрих, ні скаред:

Все марнота марнот. Мене вперед

Несуть мої анахоретські тижні.

Ні гомону, ні стін, ні тумб, ні клумб –

Заїхати б подалі, ніж Колумб,

Не чути про вождів у мавзолеї.

Хай не для мене гавкає Сірко.

Мені самотньо пити молоко

У затінку німотної алеї.

Б. як версифікаційна гра постав у Франції на початку XVII ст., перетворюючись на предмет змагання вправних та дотепних віршувальників.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Буриме


герой фіванського циклу
Буриме