БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ

(30.01.1868, с. Баворів, тепер Тернопільської обл. – 14.02.1935, Львів) – письменник, публіцист, видавець, учений, політичний діяч.

Походив із родини сполонізованого священика. Навчався в університетах Львова і Відня. Виступав зі статтями в альманасі “Товариш”, газеті “Народ”, в американській “Свободі” (20 – 30-ті роки), у ЗНТШ. Редагував такі видання, як “Радикал”, “Громадський голос”, “Праця”, “Ukrainisches Korrespondentblatt” (Відень). Заснував двотижневик “Світ”, часопис “Слово”. “Шукач українського золота”

(П. Карманський), В. Будзиновський причетний до входження в літературу В. Стефаника та Л. Мартовича; про обох покутян залишив статті й мемуари. 1897 р. сам здобув розголос як письменник першими прозовими творами, об’єднаними в збірки “Стрімголов”, “Оповідання” та “Як чоловік зійшов на пана” (всі – 1897). З 1898 р. виходять науково-популярні розвідки про панщину, Хмельниччину, гетьманів (у тому числі Мазепу), праця “Історія України” в двох томах, збірка “Козацькі часи в народній пісні”.

Великий знавець історії, В. Будзиновський став автором популярних пригодницьких творів виховного значення

про змагання козацтва з ворогами (“Під одну булаву”, “Пластун”; “Осавул Підкови”, “Кров за кров”, “Козак Шуба”, “Волю бути козачкою”, “Бранка”, “Послідній Ногай”, “Пригоди запорозьких скитальців”, “Перед бурею” та ін.). Історичний фактаж у поєднанні з динамічною інтригою, авантюрні перипетії на південному пограниччі України, постаті козацьких одчайдухів-героїв, натхненних дійовою патріотичною ідеєю, забезпечили письменникові ще за життя неабиякий успіх. Для прози В. Будзиновського характерні узгоджена з правдою історії нескута фантазія, добре знання традицій інонаціонального середовища (волохів, турків, татар, курдів), колоритність чи й контрастність своєрідних етнічними рисами образів (Сивенький-Мортон у “Пригодах запорозьких скитальців”), долання героями численних небезпек завдяки особистій мужності й винахідливості, дотримання лицарського кодексу честі. В 20-х роках об’єднав ці твори в збірку “Віра батьків” (1924), “Опришок та інші оповідання” (1927). Письменникові належать також кілька п’єс (“З живого ведмедя”, “Радник заручився”). Вони виявили гумористичний хист, уміння драматурга вибудувати колізії й розкрити характери.

За останні десятиліття твори В. Будзиновського не перевидавалися. Значна їх частина залишається в рукописах, є маловідомою й малодослідженою. Будзиновський-українознавець – автор історично-економічних розвідок “Панщина, її початок і скасування”, “Аграрні відносини в Галичині”. Був також одним із організаторів “Союзу визволення України”, що патріотично виховував українських полонених вояків із російського війська. Очолював націонал – демократичну партію і представляв її в австрійському парламенті (1907-1918), Українську партію праці. Зазнав еволюції в політичних поглядах: від ідей радикальної партії через симпатії до соціалізму (деякий час друкувався в радянофільському журналі “Нові шляхи”) – до національної ідеї.

Літ.: Франко І. Козацькі часи в народній пісні з замітками В. Будзиновського // Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Горак Р. Перехресні стежки Вячеслава Будзиновського // Будзиновський В. Осавул Підкови. Л., 1990.

В. Погребенник


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ


образ івана многогрішного
БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ