БІЛЯ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
Естетичні уявлення та ідеї виникають на ранніх етапах розвитку людства. Досить часто вони пов’язані з магією слова. Свідченням цього є численні пам’ятки усної творчості різних народів, в яких ідеться про незбагненні, чарівні, цілющі властивості слова, що може надихати людину, вселяти віру в добро та справедливість чи, навпаки, викликати зневіру, переконувати в неможливості здійснення мрій.
Вавилон, Єгипет, Греція, Рим, Китай, Індія – це далеко не повний перелік давніх людських цивілізацій, які, кожна по-своєму, прагнули осмислити
Особливого рівня літературознавство й естетика досягай в Стародавній Греції. Вагомий внесок у їхній розвиток зробили Піфагорійці. Піфагорійський союз (астрономи, математики, філософи), фундатором якого став Піфагор (VI ст. до н. є.) значну увагу приділяв з’ясуванню проблем виховної ролі мистецтва, вперше поставивши питання про об’єктивні засади прекрасного, а також про природу мистецтва. Піфагорійці передусім заявили про те, що мистецтво є наслідуванням природи. Вони ж знайшли відповідний
Про наслідування як творче переосмислення натури, а не зовнішнє копіювання життя, твердив Геракліт (бл. 544/542 – бл. 483 до н. є.). На його думку, художник творить зображення відповідно до оригіналу, але не повторює всіх його прикмет. Тобто, уже в античну добу порушувалося питання про художнє узагальнення дійсності. Про це йшлося й у працях Емпедокла (бл. 490-430 до н. є.).
Думку про наслідувальний характер мистецтва поділяв і Демокріт (бл. 460-370 до н. є.). Йому ж належать ідеї про роль натхнення у творчому процесі: “Ніхто не може бути добрим поетом… без душевного вогню і без деякого натхнення, свого роду божевілля”. Тоді ж стали обговорювати й проблему суспільної ролі мистецтва.
Досить цікавою в цьому напрямі видається суперечка героїв комедії Арістофана “Жаби” Есхіла та Еврипіда. Есхіл виступає прибічником принципів ідеальної поезії, вважаючи, що героями можуть бути тільки люди духовно і фізично сильні, шляхетні, наділені блискучим знанням мови, одягнені в розкішне вбрання. “Мусить поет, – заявляє Есхіл, – приховати негарне й ганебне, не виводить на сцену й не вчити цього”. Він дорікає Еврипідові за те, що героями його творів виступають блазні, блудниці, розпусники, негідники, на тлі яких навіть царі виглядають нікчемами. Еврипід виступає прибічником реальної поезії, він зовсім не прагне звеличувати своїх героїв, а зображує їх такими, якими вони були насправді.
Не всі філософи Стародавньої Греції стояли на позиціях визнання високого громадянського призначення мистецтва. Негативно до цього ставився учень Сократа – видатний мислитель античності Платон (бл. 428/427 – бл. 347 до н. є.). Він вважав реально існуючий світ лише блідим відбитком, тінню надчутливих ідей. На підтвердження цієї думки наводить притчу про печеру. “Люди перебувають ніби у підземному помешканні, подібному до печери, в якій по всій її довжині тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там на ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони тільки те, що у них прямо перед очима, бо повернути голови через ті кайдани вони не можуть. Люди повернуті спиною до світла, що йде від вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем і в’язнями проходить верхня дорога, огороджена невисокою стіною на зразок тої ширми, що за нею фокусники ставлять своїх помічників, коли над ширмою показують ляльок… Уяви собі й те, що за цією стіною інші люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною і проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева… Чи ти не думаєш, що, перебуваючи у такому становищі, люди можуть щось бачити, своє чи чуже, крім тіней, які відкидає вогонь на розташовану перед ними стіну печери?”.
В’язні печери змушені бачити перед собою лише тіні, вважаючи їх за реальне життя. Так і в дійсності, люди, яких оточує світ справжніх речей, не можуть своїми органами чуття сприймати нічого, крім цих речей, що в дійсності є лише тінями справжньої реальності ідей. Проникнути в царство ідей люди можуть тільки завдяки розуму.
Поділяючи думку про те, що мистецтво наслідує природу, Платон надзвичайно скептично ставився до нього, оскільки художник наслідує не ідеальні речі, а лише їхні копії, почуттєві й недосконалі, тому в цілому мистецтво є справою непотрібною, адже воно вводить людей в оману. Особливо різких оцінок в естетиці Платона зазнав живопис як “брехливе штукарство”.
Для ідеальної держави, теорію якої розробив античний мислитель, мистецтво є непотрібною річчю, бо воно не може проникнути в духовні основи життя, а значить – повноцінно впливати на виховання громадянських почуттів. І тільки для релігійних гімнів Платон зробив виняток, бо вони, на його думку, здатні залучити громадян до світу ідей.
Більш системними й продуманими є погляди на мистецтво учня Платона – Арістотеля (384-322 до н. є.). Його праця “Поетика” є першим в історії твором, що узагальнив естетичні знання античного світу, обгрунтував цілий ряд теоретико-літературних категорій, звівши їх у певну завершену й цілісну систему. Арістотель погоджувався зі своїм учителем у питанні наслідувальної природи мистецтва, але саме наслідування вважав актом творчим, оскільки воно створює дещо відмінне від того, з чим митець стикається в реальній дійсності. Художник повинен наслідувати не одиничні й випадкові явища, а вірогідні. Арістотель першим побачив важливу роль художнього домислу, фантазії та уяви у творчому процесі. Він розумів різницю між художнім і науковим мисленням. Поезія говорить “не про те, що справді сталося, а про те, що могло б статися, тобто про можливе або неминуче”. Історію Геродота теж можна було б викласти віршами, проте вона все одно залишалася б історією, бо поет говорить про те, що могло б статися, а історик про те, що сталося. Арістотель вважав, нібито “поезія філософічніша і серйозніша за історію: поезія говорить більше про загальне, історія _ про окреме”, поезія відрізняється й від філософії. Остання, на думку грецького мислителя, має в основі своїй загальне – буття. Поезія ж, відштовхуючись від знання загального, такого, що можна повторити, створює не загальне, а окреме, яке повторити неможливо. Так народжується поетичний образ.
У працях Арістотеля “Поетика” та “Риторика” трапляється чимало фрагментів, які стосуються образотворчих засобів художньої літератури, з-поміж яких дослідник виокремлює такий троп, як метафора. Метафоричність мислення – це ознака поезії, прикмета художнього таланту. Проте Арістотель застерігав і від надмірного використання тропів, бо зловживання ними шкодить поетичним характерам і затемнює розуміння ідеї твору.
У “Поетиці” Арістотель обгрунтував також поділ поезії на три роди – епос, лірику та драму. Античний мислитель підкреслив виховну роль поезії в суспільному житті. У зв’язку з цим важливу функцію в його естетиці відіграє категорія катарсису (очищення). Викликаючи страх чи страждання, душевне хвилювання чи горе, митець очищає людину, даючи їй психологічне полегшення, що допомагає розкриттю найкращих якостей людської природи.
“Поетика” Арістотеля протягом тривалого часу була взірцем для наукових праць з теорії літератури. Однак після занепаду античної цивілізації про неї забули, і лише у XV столітті через країни арабського сходу вона знову повернулася до наукового обігу в Європі.
Віршоване послання “До Пізонів” римського поета Квінта Горація Флакка (65-8 до н. є.), що було назване “Наукою поезії”, стало першим практичним керівництвом для письменників античної доби. В ньому в дусі нормативів класичної грецької поетики розписано, що і як повинен робити письменник, до чого він мусить прагнути, у чому виявляють себе художня майстерність і довершеність поетичної думки. Горацій вбачав мету художньої творчості в розважанні та повчанні читачів. Мудрість, розважливість поета, на його думку, полягає в тому, щоб творити художні образи на основі спостережень за дійсністю. Римський письменник радить початківцям дотримуватися відповідного для предмета зображення стилю: “…До речей комедійних трагічний вірш не підходить. // Так і Фієстів бенкет не годилося б нам зображати // мовою бесід буденних, підхожою більше для жартів. // Хай же кожна ця річ має місце своє, їй належне”. По суті, послання “До Пі-зонів” – це струнка естетична система, яка віддзеркалювала рівень теоретико-літературної думки античної доби.





БІЛЯ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
мое отношения к войне
Related posts:
- ЗАРОДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ТА ЕСТЕТИКИ В СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ Питання теорії мистецтв у стародавній та середньовічній Індії розглядалися не у філософських трактатах, як це спостерігалося здебільшого в Греції, Римі, Китаї, а в численних поетиках, написаних санскритом. Погляди авторів цих поетик відбивали специфіку основних філософських...
- ПОЧАТКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА І ЕСТЕТИКИ В СТАРОДАВНЬОМУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ КИТАЇ Розробка теоретичних понять у літературознавстві стародавнього Китаю пов’язана з високим розвитком мистецтва в цій державі. Ще задовго до доби Шести династій (IV – V ст. н. є.) – періоду найбільшого розквіту культури в Китаї –...
- ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ Усна народна творчість, яку називають ще фольклором, – це колективна творчість народу. З покоління в покоління передаються народні пісні, думи, казки, легенди, перекази, оповідання, приказки та прислів’я, загадки. У...
- РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ XIX СТОЛІТТЯ РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 11. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ XIX СТОЛІТТЯ Прихід до літератури та літературознавства нових сил у 40-ві – 60-ті роки XIX століття (М. Костомаров,...
- РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В СЕРЕДИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ Прихід до літератури та літературознавства нових сил у 40-ві – 60-ті роки XIX століття (М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич та ін.) остаточно закріпив у...
- ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ XIX століття виявилося надзвичайно плідним для розвитку європейської теорії літератури. У цей час інтенсивно розвиваються міжнаціональні зв’язки, поширюється культурний обмін, формується кілька наукових напрямів і шкіл, діяльність яких знаходить своїх прихильників і впродовж XX століття....
- ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 9. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА (ХІ-ХVІІІ ст.) Перші відомості теоретичного й літературно-критичного характеру у вітчизняній науці зустрічаються вже в “Ізборниках Святослава” (1073 і...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ РОЗДІЛ ІІ. ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ Короткий огляд розвитку літературознавчої думки 12. ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ XIX СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр...
- ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХІХ СТОЛІТТЯ Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 p.), закриття національних театрів (1884 p.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для...
- ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА (ХІ-ХVІІ СТ.) Перші відомості теоретичного й літературно-критичного характеру у вітчизняній науці зустрічаються вже в “Ізборниках Святослава” (1073 і 1076 pp.), у яких була зроблена спроба з’ясувати характер і призначення художньої літератури, наголосити на тій користі, що її...
- БІЛЯ ГРАНИЦІ НЕ ГОДИТЬСЯ БУДУВАТЬ СВІТЛИЦІ (місце для нового будинку) Вибір такого місця є одним із найважливіших обрядів, пов’язаних із народним житлом, оскільки від цього кроку залежить усе майбутнє життя в хаті: чи буде воно сповнене тепла й комфорту чи стане притягувати різні нещастя й...
- М. О. Некрасов. Поезії “О шостій вчора завернув…”, “Роздуми біля парадного під’їзду” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС ІI семестр 2. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – II ПОЛОВИНИ XIX ст. УРОК № 44 Тема. М. О. Некрасов. Поезії “О шостій вчора завернув…”, “Роздуми біля...
- Скорочено – Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ 7 КЛАС ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА ( Скорочено ) Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню...
- “Деревенские русские люди” у вірші М. Некрасова “Роздуми біля парадного під’їзду” І. Народ – головний герой творів М. Некрасова. (Творчість великого російського поета М. Некрасова популярна і сьогодні. Секрет популярності криється у його непідкупній любові до батьківщини, до народу. Не кожен великий поет міг би сказати...
- На сонці тепло, а біля матері добре Чи є почуття більш світле й ніжне, ніж любов до матері? Чи є в людини друг, вірніший та відданіший за рідну матір? Мама завжди, з самого дитинства, поруч, добра, ласкава, привітна. Це вона годує й...
- СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ – Лі Бо (701-762) Поблизу галереї2 Росте сосна-одиначка – В такої, природно, Розкидисте гілля й густе, Вітрець навколишній Навіть на хвильку не вщухне: Йому тут воля – Тож дме він і вдень, і вночі, Затінений стовбур Покрився плямами моху,...
- Біля ріки (твір-опис природи) Біля ріки (твір-опис природи) Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно...
- Відпочинок біля моря (твір-розповідь) Минулого літа мені пощастило відпочити біля Каспійського моря. Наші знайомі їхали до Дагестану своєю машиною й запропонували мені поїхати з ними. Шлях був неблизький. Ми перетнули україно-російський кордон і рухалися до Дагестану, де ми планували...
- Скорочено “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя “Сорочинський ярмарок” скорочено Селянин Солопій Черевик з дружиною і красивою чорнобривої донькою Параскою приїжджає на ярмарок у містечко Сорочинці. У Параску закохується випадково парубок Грицько, який побачив її під час переїзду через міст. На ярмарці...
- Я поліг біля Ржева – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню із кручі Впав – і згадки немає. І на білому світі...
- Вечори на хуторі біля Диканьки – МИКОЛА ГОГОЛЬ Гоголь Микола Зміст Диявольський контракт і культурна ініціація. ЧАСТИНА ПЕРША Передмова Сорочинський ярмарок Вечір проти Івана Купала Майська ніч, або утоплена Втрачена грамота ЧАСТИНА ДРУГА Передмова Ніч перед Різдвом Страшна помста Іван Федорович шпонька та...
- “Посіяла мати чорнобривці біля хати” (за поезією М. Сингаївського) Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім нам безмежно дорога наша мати Україна, і хоч би куди закинула доля українця, його...
- Твір за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород” Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. 2. Казковість – форма подання матеріалу. ІІ. Значення “Вечорів на хуторі біля Диканьки”. ІІІ. Мова “Вечорів на хуторі біля...
- М. Некрасов – “співець страждань народних” (за поезією “Роздуми біля парадного під’їзду”) М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР – В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ 10 клас В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР М. Некрасов – “співець страждань народних” (за поезією “Роздуми біля парадного під’їзду”) Лейтмотивом усієї творчості Миколи Некрасова можуть стати...
- Побутовий і моральний елемент в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” “Страшна помста”- єдина в “Вечорах на хуторі” історична повість. Письменник малює в ній бурхливу епоху боротьби українського народу за свою незалежність із польськими феодалами – боротьби, у якій український народ звернувся до немочі й підтримки...
- “Він так і залишився холодним уламком біля гарячого серця дівчини” (За п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) П’єсу “Пігмаліон” Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але...
- Український колорит у “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя Із “Вечорів на хуторі біля Диканьки” розпочалося справжнє визнання таланту Миколи Васильовича Гоголя. Ця книга здіймала високі хвилі здивування, захоплення читачів і шанувальників творчості письменника, заздрості талановитих і успішних колег. Усі очікували нових естетичних чудес...
- “Повести, службовці продовженням “вечорів на Хуторі біля Диканьки” – такий підзаголовок “Миргорода” И змістом і характерними рисами свого стилю ця книга відкривала новий етап у творчому розвитку Гоголя. У зображенні побуту й вдач миргородських поміщиків уже немає місця романтиці й красі. Життя людини тут обплутана павутиною дріб’язкових...
- Проаналізуйте як цикл романтичну збірку повістей М. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Визначте, як розкривається романтика українських легенд та казок в “українських” повістях Гоголя Проаналізуйте як цикл романтичну збірку повістей М. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Визначте, як розкривається романтика українських легенд та казок в “українських” повістях Гоголя. Жодна тогочасна книга на українську тематику не мала такого успіху,...