Багатосполучниковість

Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”, насичений сполучником “і” в анафоричній та епіфоричній позицій

І вітер, що жене на руннім полі,

І дощ, що жне руді хмар руна в млі,

І злотий усміх зір на синім тлі,

І долі спів пшеничної в стодолі.

І виноград, і водоспад удолі,

І сад, і дзвінкодзвонні солов’ї,

І їх пісні, немов фонема “і”,

І гай, і водограй, і край на волі.

І сон на сіні й сонні лісу тіні,

І смерк в руїні, і казки в країні,

І чалі коні, й чвал баский по степі,

І грунь, і рунь, і завтра у вертепі,

І гарний світ удень і серед ночі,

І найгарніший, як лиш замкнеш очі.

Б. як засіб градації використовується також у прозових творах, надаючи їм напруженого експресивного колориту, як, приміром, у новелі Ю. Яновського “Подвійне коло” з роману “Вершники”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Багатосполучниковість


твір мій тато найкращий
Багатосполучниковість