БАБУСИН ОНУЧОК – ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ

Літературне читання 2 клас – Віра Науменко

З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

ОПОВІДАННЯ

ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ

Український письменник Володимир Сенцовський у своїх творах для маленьких читачів оспівує красу рідного краю, чистоту душ і теплоту сердець українців. Його оповідання називають поезією в прозі.

Портрету художньому творі

БАБУСИН ОНУЧОК

Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби Стехи.

Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки

тремтять – купаються в щедрому сонячному промінні. А довкола – зграйка білих ромашок, ніби сузір’я.

– Бабуню, – крутнувся біля неї Андрійко. – Послала мати, щоб я обірвав вишні. Ви, мабуть, самі нездужаєте?

– Еге ж, нездужаю-таки, – старенька привітно глянула на сусідського хлопчика.

– Зате я, бабуню, хутко все обірву, – запевняє Андрійко. – Тільки листя посиплеться!

Баба Стеха дріботить до дверей, шукає в сінцях і виносить полотняну торбину. Хлопчик чіпляє її через плече й біжить у садок.

Коли бабуся підійшла до розлогої вишні, Андрійко вже осідлав найвищу гілку. Між зеленим

листям тільки сорочка біліє.

– Не гойдайся, онучку, – застерігає старенька, – бо доведеться ловити тебе в пелену.

– Не бійтеся! – гукає згори хлопчик. – Зате мені звідси можна небо дістати!

– Еге ж, – клопочеться старенька. – Небо чи й дістанеш, штани залишиш на сучку.

Сидить Андрійко вгорі, між небом і землею, обриває стиглі ягоди й думає про бабу Стеху. Хороша вона. Завжди пригощає яблуками та вишнями, не свариться, коли якийсь бешкетник залізе до неї в садок.

Живе вона самотньо, от і роздає гостинці сусідським дітлахам.

Андрійко глянув униз.

Бабуся зіперлася на палицю, така маленька і суха, як маківка.

– Бабуню, а де ваші внуки?

– Далеко, ой, далеко, – хитає головою. – Онучок, як місячко, одненький. Мабуть, виріс уже…

– А чому він не їде до вас?

– Мабуть, клопоти не пускають. Уже й листи не пише…

Змовкла. Ще нижче схилилася на палицю.

– Не барися там, Андрійку, – стривожилася. – Дереву вже важко тримати тебе.

Хлопчик хвацько зістрибує на землю. Увесь обмурзаний вишнями. Пузата торбина відтягує йому руку.

Баба Стеха полегшено зітхає:

– От і гаразд.

– Прийду до вас і яблука трусити, – каже Андрійко.

– Еге ж, – старенька неквапно ступає, обмацуючи стежку палицею. – Вночі так гупають, аж у хаті дзвенить.

На рундуку1 хлопчик висипає соковиті вишні у велику емальовану миску.

– Бери, Андрійку. Мені вистачить.

Хлопчик дивиться на стареньку, на сиве її волосся, що вибилося з-під хустки, й раптом каже:

– Бабусю, візьміть мене внуком…

– Як ти гадаєш, чому Андрійко запропонував бабусі вважати його внуком?

– Знайди в тексті опис бабусі. Чому автор порівнює її з маківкою?

– Опиши зовнішність своєї бабусі, тобто створи її усний портрет.

– Розкажи про Андрійка. Яким зобразив хлопчика художник?

– Визнач основну думку оповідання.

– Зауваж: Андрійко є головним героєм багатьох оповідань Володимира Сенцовського. Яким ти його уявляєш? Чи хотілося б тобі дружити з цим хлопчиком?

– До яких учинків спонукає тебе письменник?

1 Рундук – те саме, що ганок.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


БАБУСИН ОНУЧОК – ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ


твір людина майбутнього
БАБУСИН ОНУЧОК – ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ