Автобіографічні мотиви в поезії “Мені тринадцятий минало”
Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка – геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. Адже Шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу.
Про це він розповідає у своїх творах, зокрема в автобіографічній поезії “Мені тринадцятий минало…”, яка була написана в далекій Орській фортеці, де поет перебував
Головний герой твору – тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. Хлопчик молиться Богові, дякуючи за сонце, теплий день, життя… Раптом герой усвідомлює, що він – кріпак, і це боляче ранить серце підлітка:
Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози…
Але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга – Оксани – проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми:
Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє…
Кожна
Тому одна з провідних думок вірша – засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка – кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.
Автобіографічні мотиви в поезії “Мені тринадцятий минало”
анализ в житах
Автобіографічні мотиви в поезії “Мені тринадцятий минало”