Аркадій і Базарів

Після виходу у світло в 1862 році роман Тургенєва “Батьки й діти” викликав буквально шквал критичних статей. Жоден із суспільних таборів не прийняв новий твір Тургенєва. Ліберальна критика не могла простити письменникові того, що представники аристократії, потомствені дворяни зображені іронічно, що “плебей” Базарів усе година знущається з них і морально виявляється вище їх.

Демократи сприйняли головного героя роману як злу пародію. Критик Антонович, що співробітничав з журналом “Сучасник”, назвав Базарова ” асмоде-їм

нашого часу”. Але всі ці факти, як мені здається, саме й промовляють на користь І. С. Тургенєва. Як теперішній художник, творець, він зумів угадати віяння епохи, поява нового типу, типу демократа-різночинця, що прийшов на зміну передовому дворянству

Головна проблема, поставлена письменником у романі, уже звучить у його назві: “Батьки й діти”. Ця назва має двоїстий сенс. З одного боку, це проблема поколінь – вічна проблема класичної літератури, з інший – конфлікт двох соціально-політичних сил, що діяли в РФ в 60-е роки: лібералів і демократів

Діючі особи роману групуються залежно від того, до якому із соціально-політичних

таборів ми можемо їх віднести. Але справа в тому, що основний герой Євгеній Базарів виявляється єдиним представником табору “дітей”, табору демократів-різночинців. Всі інші герої перебувають у ворожому таборі

Центральне місце в романі займає фігура нової людини – Євгенія Базарова. Він представлений як один з тих молодих діячів, які “битися хочуть”. Інші – люди старшого покоління, які не розділяють революційно-демократичних переконань Базарова. Вони зображені дрібними, слабко – вільними людьми з вузькими, обмеженими інтересами

У романі представлені дворяни й різночинці двох поколінь – “батьків” і “дітей”. Тургенєв показує, як діє демократ-різночинець у далекій йому середовищу. В ьине Базарів – гість, що відрізняється своїм демократичним виглядом від хазяїв-поміщиків. І з Аркадієм він розходиться в головному – у поданні про життя, хоча спочатку вони вважаються друзями. Але їхні відносини все-таки не можна назвати дружбою, тому що приятелювання неможливе без взаєморозуміння, приятелювання не може бути заснована на підпорядкуванні одного іншому.

Протягом усього роману спостерігається підпорядкування слабкої натури більше сильної: Аркадія – Базарову. Але все-таки Аркадій поступово здобував свою думку й уже переставав сліпо повторювати за Базаровым судження й думки нігіліста. У суперечках він не витримує й виражає свої думки. Один раз їхня суперечка дійшла чи ледве не до бійки

Різниця між героями видна в їхньому поводженні в “імперії” Кірсанова. Базарів займається роботою, вивченням природи, а Аркадій сибаритствує, нічого не робить. Те, що Базарів людин справи, видно відразу по його червоній оголеній руці. Так, насправді, він у будь-якій обстановці, у будь-якому будинку намагається займатися справою. Головна його справа – природничі науки, вивчення природи й перевірка теоретичних відкриттів на практиці.

Захоплення науками є типовою рисою культурного життя РФ 60-х років, виходить, Базарів іде в ногу згодом. Аркадій – доконана протилежність. Він нічим не займається, із серйозних справ його жодне по-справжньому не захоплює. Для нього головне – затишок і спокій, а для Базарова – не сидіти сложа руки, трудитися, пересуватися

Зовсім різні судження складаються в них відносно мистецтва. Базарів заперечує Пушкіна, причому необгрунтовано. Аркадій намагається обгрунтувати йому велич поета.

Аркадій вічно акуратний, охайний, добре одягнений, у нього аристократичні манери. Базарів же не вважає потрібним дотримувати правил гарного тону, настільки важливі у дворянському побуті. Це позначається у всіх його вчинках, звичках, манерах, мовленнях, зовнішньому вигляді

Велика розбіжність виникла між “друзями” у розмові про роль природи в житті людини. Тут уже видно опір Аркадія поглядам Базарова, поступово “учень” виходить з-під влади “учителя”. Базарів ненавидить багатьох, а в Аркадія немає ворогів. “Ти, ніжна суть людська, розмазня”, – говорить Базарів, розуміючи, що Аркадій уже не може бути його сподвижником. “Учень” не може існувати без принципів.

Цим він дуже близький до свого ліберального батька й Павла Петровичу. Зате Базарів з’являється перед нами як людина нового покоління, що прийшло на зміну “батькам”, не здатним вирішити основні проблеми епох

І. Аркадій – людин, що належить старому поколінню, поколінню “батьків”.

Писарєв дуже точно оцінює причини розбіжностей між “учнем” і “учителем”, між Аркадієм і Базаровым: “Відношення Базарова до його товариша кидає яскраву смугу світла на його характер; у Базарова немає друга, тому що він не зустрів ще людини, який би не спасував перед ним. Особистість Базарова замикається в самій собі, тому що за межами її й навкруги її майже немає аж ніяк родинних їй елементів”.

Аркадій хоче бути сином свого століття й напяливает на себе ідеї Базарова, які рішуче не можуть із ним зростися. Він належить до розряду людей, вічно опікуваних і вічно що не зауважують опіки. Базарів ставиться до нього покровительственно й майже вічно глумливо, він розуміє, що їхні шляхи розійдуться


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Аркадій і Базарів


звинуватити легко зрозуміти важко приклад з літератури
Аркадій і Базарів