Головна ⇒ 📁Твори з літератури ⇒ Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка “Інститутка”

Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка “Інститутка”

А щоб збудить Хиренну волю, треба миром Та добре вигострить сокиру – Та й заходиться вже будить.

Т. Г. Шевченко Кожного разу після прочитання літературного твору довгий час перебуваю під враженням від подій, вчинків і характерів літературних героїв. Образи багатьох з них залишаються в пам’яті як найвищі взірці благородства, мужності, витривалості.

Таким ідеалом для мене стали герої повісті Марка Вовчка “Інститутка”. Устина в Катря, Прокіп і Назар готові дорогою ціною і навіть своїм життям заплатити за волю; вони є живим втіленням

волелюбного характеру українського народу, його мужності, віри в світле майбутнє. Автор нагадує про одвічні традиції боротьби народу за волю, закликає виступити із зброєю за неї оспівує непереможність визвольного руху.

Символом волелюбності витупає в повісті проста селянська дівчина – Устина, антиподом волелюбності виступає панночка. Марко Вовчок аристократизмові походження протиставила аристократизм духу. Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і вирила та засудили паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.

Устина

– це жінка-кріпачка, яка зазнала багато горя на своєму віку ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалася в чужих людей, а коли підросла, то її забрали до панського двору. Там, Устина відчула весь тягар кріпосницької неволі. А тому її заповітною мрією була воля “Колиб воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало…” – говорила вона. Усе життя Устина виривалась до волі, хоча не знала, як її здобути.

Проте волелюбність Устини пасивна, дівчина тільки мріє про свободу, покірна панам, навіть не сміє заспівати і терпляче зносить знущання розбещеної інститутки. Навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а тара ще й стусонула ногою, після чого Устина цілу весну одлежала, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: “Таке молоде, а таке немилосердне, Господи: “Добре серце дівчини все працює”.

Устина щира й привітна в поводженні з людьми. Вона з повагою ставиться до бабусі-кріпачки, уважна до неї, стає на її захист, коли панночка починає бити бабусю. У місті Устина співчутливо ставиться до старенької хазяйки, допомагає їй чим може. А інститутка презирливо й зневажливо ставиться до селян-кріпаків і бідніших за себе, знущається з них. “Люди прокидались і лягали, плачучи, проклинаючи, – пише письменниця. – Усе пригнула по-своєму молода пані”. Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спостережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережитого, добре розбирається в людях. Панночка, хоч і закінчила інститут, ніяких знань не придбала.

Устина спостережлива, уважна, але ще більше приваблює глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною дружиною й чутливою подругою, залишається на все життя вірною своєму коханому, якого за непокірливість поміщиця наказала віддати в солдати.

Зовсім інша інститутка. Випещена й розніжена, вона не здатна на глибокі й щирі почуття. Якщо порівняння Устини з поміщицею перенести на кріпаків і панство в цілому, безсумнівною є моральна вищість людей праці над кріпосництвом.

Автор підкреслює: навіть освічений кріпосник залишається експлуататором. Т. Г. Шевченко, ознайомившись з “Народними оповіданнями” Марка Вовчка, назвав її, письменницю, “обличителем жестоких людей неситих”. Марко Вовчок і в інших своїх творах наголошує на тому, яким соціальним злом для людини були кріпацтво, рекрутчина, показує прагнення людей до волі і боротьбу за визволення від кріпосницького гніту, звеличує борців проти гнобителів.

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)