Анахронізм
Анахронізм (грецьк. ana – вверх та chronos – час) – культурно-історичні, хронологічні та інші невідповідності у художньому творі, зумисне чи мимовільне привнесення в літературний текст невластивих певній добі застарілих поглядів, звичаїв, суджень, лексики. Так, у драмі В. Шекспіра “Юлій Цезар” мовиться про дзигарі, яких не могло бути у Стародавньому Римі. Юрій Клен, пишучи про соняшник “О Дажбожів пишний цвіте”, очевидно, мав на увазі філософський символ українства, а не історичні факти ( ця рослина була завезена в Україну в XVI ст.).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Анахронізм
ранок у лісі
Related posts:
- Сонет Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, що складається із 14-ти рядків, з чіткою визначеною системою римування та строгою будовою. Вперше сонет виник на початку XIII ст. в Італії. Серед різних видів сонета виділяються...
- Художня деталь Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, який полягає у виділенні особливо значущого елементу художнього образу. Через художню деталь виявляється спосіб художнього мислення письменника, поета. Художня деталь може бути речовою, портретною, пейзажною, інтер’єрною, психологічною,...
- Прогрес (Поступ) у літературі Прогрес (Поступ) у літературі (лат. progressus – поступальний рух) – одне із загальносоціологічних понять, яке використовується в традиційному літературознавстві для характеристики історико-літературнрго процесу. П. у л. – це зміни предметів і явищ, які полягають в...
- Естетичний смак Естетичний смак – здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Е. с. спрямовується естетичним ідеалом людини та її потребами, виявляється в конкретних актах естетичного сприймання і часто...
- Контактні зв’язки Контактні зв’язки (лат. contactus – дотик) – різновид літературних зв’язків, які грунтуються на взаємному знайомстві письменників або на ознайомленні митця з творчістю інших навіть при відсутності особистих контактів. Порівняльно-історичні чи типологічні студії літературного процесу, осягаючи...
- Етиографізм Етиографізм (грецьк, ethnos – плем’я, народ і grаpho – пишу) – відображення в літературі і мистецтві національного традиційного побуту (житло, господарство, ремесла, одяг, їжа, родинне життя, тощо), звичаїв, обрядів. Е.- органічний складник національного в мистецтві...
- Ізоляціонізм Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation – роз’єднання, відокремлення) – широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які...
- Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити сутність природи і суспільства. Розроблялося філософами на “матеріалістичній” основі (К.-А....
- Плеяда “Плеяда” (фр. “Pleiade”) – французька поетична школа доби Відродження, названа так на честь групи семи олександрійських поетів, утворилася 1549. До її складу входили П. де Ронсар, Ж. Дю Белле, Ж.-А. де Баїдр, Е. Жодель, Р....
- Альтернанс Альтернанс (лат. alterno – чергуюсь) – правила чергування окситонних, парокситонних, дактилічних рим у досить складних строфічних формах (сонет, секстина, октава, терцина і т. п.)....
- Популізм Популізм (фр. populisme від лат. populus – народ) – французька літературна школа 20-30-х XX ст., обстоювала потребу реалістичного зображення знедолених, але без політичної тенденційності (А. Терів, Л. Лемоньє, М. Мардель та ін.). Цей термін вживається...
- Аполітизм Аполітизм (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, відсутність, politike – політика) – відсутність зацікавлень політикою, політичною діяльністю, свідоме нехтування політичними проблемами. У літературі і літературознавстві А. свідомо культивується тими, хто розуміє мистецтво як незацікавлену...
- Геній Геній (лат. genius – дух) – найвищий ступінь обдарованості, таланту; людина, що володіє таким талантом. Г. – постійна проблема філософсько-естетичних, психологічних роздумів. Платон, Г.-В.-Ф. Гегель, А. Шопенгауер, Б. Кроче, Ч. Ломброзо, С. Грузенберг, Д. Овсянико-Куликовський,...
- Ідея художнього твору Ідея художнього твору – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора....
- Який вірш є і строфою, і закінченим твором? Деякі з видів строф є формами окремих творів: тріолет, септима, рондо, сонет та інші. Септима – семивірш з різним порядком рим. Наприклад: Сад мій пишний цвів ще нині А І зав’яв… б Мій кумир в...
- Потворне Потворне – одна з естетичних категорій, яка позначає ту грань естетичного освоєння світу, що породжена сприйняттям предметів, явищ об’єктивної дійсності, суспільних подій, * вчинків людей і не відповідає естетичному ідеалові людини, має негативне значення для...
- Роман історичний Роман історичний – роман, в основу якого покладено історичний сюжет, що відтворює у художній формі певну епоху, певні історичні події. В ньому поєднані історичні факти та особи з фактами та особами вигаданими. Справжнім творцем жанру...
- Буриме Буриме (фр. bouts – кінці, закінчення та rimes – римовані) – вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється переставляти або змінювати. Вони мають пов’язуватися певним сюжетом. Так, І. Качуровський запропонував М. Фішбейну написати...
- Ідея художньою твору Ідея художньою твору (грецьк. idea – першообраз) – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Уже етимологія слова “І.” вказує, що воно виникло тоді, коли духовний...
- Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи...
- Літературний напрям Літературний напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника....
- Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця...
- Художнє мислення Художнє мислення – поширена серед літературознавців назва синтезованого психічного процесу митця, результатом якого є мистецькі твори, що мають естетичну вартість. Психологи, характеризуючи мислення індивіда як процес пізнавальної діяльності, який узагальнює дійсність і відбувається у формах...
- Діяльність Діяльність – цілеспрямована витрата духовних і фізичних сил людини, підпорядкована пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового. Розробка будь-якої теорії крізь призму діяльності, її особливостей і закономірностей дає можливість увиразнити процесуальність, динамічність виникнення і функціонування систем...
- М. Лєрмонтов і О. Пушкін І. Історичні умови формування. ІІ. Подібність і відмінність поглядів і настроїв поетів. 1. Тема поета у творчості Лєрмонтова в порівнянні з лірикою Пушкіна. 2. Пушкінські мотиви у творчості Лєрмонтова. 3. Російська історія в уяві художників....
- Одивнення Одивнення – цілеспрямоване увиразнення митцем художнього образу в силовому полі найнезвичніших асоціацій задля оновлення світосприйняття. Мовиться про створення такої форми, яка б передавала настрої та переживання автора, змушувала б реципієнта самому продовжити процес її сприймання...
- Артистична краса “Артистична краса” (“поетична краса”) – синонімічні терміни І. Франка, які в його естетичній концепції Передають поняття про красу художнього твору. У статті “Леся Українка” він писав: “Поетична красота, се не є сама красота поетичної форми,...
- Хронологія Хронологія (грецьк. chrоnos – час і logos – слово, наука) – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій, документів, фактів літературного життя, творчої і видавничої історії літературних творів. І. Франко надавав великого значення...
- Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф,...
- Салонна література Салонна література (фр. salon – вітальня) – 1. Вишукана, “шляхетна” література; бере початок від літературних зібрань у салоні маркізи Рамбуйє в Парижі (1624-49) на противагу брутальним звичаям королівського двору та офіціозній літературі, підтримуваній кардиналом Рішелье...