Аналіз вірша Н. А. Некрасова “Селянські діти”

Я впевнений, що за всіх часів і у всіх народів діти, на відміну від дорослих, схожі між собою. Дітлахи, що дивляться на нас зі сторінок вірша Н. А. Некрасова “Селянські діти”, не занадто відрізняються від нас: вони такі ж бешкетні, цікаві, щирі, веселі, непосидючі

Село, ліс, річка, воля – так для них щодня був би святом, якби… А отут і з’являється “інша сторона медалі”, те, що відразу проводить між нами непереборну грань. Описані автором діти із самого раннього віку працюють нарівні з дорослими

Досить, Ванюша! Гуляв ти не мало. Пора за роботу, рідний!

И Ванюша виходить з батьком у поле, їде в ліс за дровами, столярує, слюсарює, допомагає у дворі й будинку. Життя моїх однолітків здається безтурботною грою в порівнянні із трудовими будні селянських дітей, яким до того ж “сгибнуть ніщо не заважає.”. У той час не було ні шкіл, ні лікарень для бедних. Хлопці вчилися в батьків і інших дорослих, у природи, що і комора мудрості, і найсуворіший учитель

От так, при всій нашій схожості із сільськими дітьми далекого XІX століття, ми, виявляється, зовсім різні.




Аналіз вірша Н. А. Некрасова “Селянські діти”


на дорогу йду я в самотині
Аналіз вірша Н. А. Некрасова “Селянські діти”