Аналіз вірша Івана Франка “Гімн”

Творчість Івана Франка сповнена любові до рідного українського народу. Поет свідомо брав на себе обов’язок служити країні, боротися за справедливе життя. Революційні мотиви властиві ліриці Франка, адже за своєю суттю він був справжнім революціонером. Як відомо, цей Великий українець був ерудованою людиною, “академією в одній особі”, тому його твори ідеальні за формою і глибокі за змістом. Іван Франко досить швидко завоював серця читачів, його вірші вражали актуальністю та правдивістю.
“Гімн” – вірш, що належить до скарбниці

української літератури. Цей патріотичний твір можна назвати кульмінацією творчого одкровення автора. У вірші відчутна сила духу поета, його щира любов до народу. Іван Франко не побоявся в той час так сміливо закликати людей до змін. В “Гімні” висловлюється незламна віра в сили народу, його можливість змінити життя на краще.
Поезія “Гімн” – втілення в образі вічного революціонера мільйонів українців, що повинні об’єднатися задля торжества справедливості. Голос, що кличе в творі, закликає до нескореності та боротьби проти неволі. А те, що революціонер наділений ознакою – вічний, доводить думку
про незламність сили духу народу.
Іван Франко звертається у творі в основному до простих людей, що живуть у “курних хатах мужицьких”, працюють на “верстатах ремісницьких”. Адже саме ця категорія була найбільш незахищеною і повинна була відстояти своє право на краще життя.
Наголошуючи на боротьбі, Франко мав на увазі перш за все не руйнівні методи, а гуманну силу науки, думки, волі. Саме це, на його думку, могло відродити суспільство, протистояти “пітьмі”, що робить з людини морального раба.
Вірш містить відверто закличні інтонації, емоційну піднесеність мовлення, є ритмічним та мелодійним. Поєднання такої форми з глибоким змістом дало шалений результат – вірш став неофіційним гімном народу, що не мав ще своєї держави.
Тема твору – заклик до революційних перетворень просвітницькими гуманними засобами.
Ідея твору – визвольний дух не можливо зламати, він є вічним.
Образ нездоланного вічного революціонера є виразом прагнень людей до щастя, кращої долі – дух, що здатен тіло рвати до бою, рвати за поступ, щастя та волю. У вірші звучить віра в те, що цей народний дух не можливо знищити, його можна лише заглушити, але він все одно проявить себе в боротьбі. Іван Франко помічав, що в його час все більше ставало свідомих людей, здатних протистояти несправедливості, дух, який лише “вчора розповився” вже швидко рухається вперед. Вірш Івана Франка “Гімн” сповнений оптимістичного звучання, надії на духовні сили народу.




Аналіз вірша Івана Франка “Гімн”


наталя за дощ іде
Аналіз вірша Івана Франка “Гімн”