Аналіз “Різдво”

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора .

Віршовий розмір: хорей.

Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку Дуклі”?

А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок “місяць круглий”, котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.

Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до “оязичнення християнства” чи – навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи.

Як-от у вірші “Різдво”, де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: “Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий”. Образ місяця, що проймає увесь твір, – теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу.

Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.