Аналіз “О земле втрачена, явися!..”

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю.

Віршовий розмір: ямб.

Про твір: перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: “сонця хлюпочуться в озерах”, “світання тіні пелехаті над райдугою голосів”, “плескіт крил і хлюпіт хвиль”… Настрій ліричного героя емоційно під­несений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання “де”, яке звучить рефреном.

Оптимістично звучать останні рядки вірша: “і лазурово простелися, і душу порятуй мені”.

Ліричний герой сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри. Вірш “О земле втрачена, явися!..” нале­жить до невольницької лірики.

Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні – “сині ниви”, “перегуд джмелів”, “лет голубів” і її – “грішну і святу”, кохану. І просить “землю втрачену”, щоб явилася вона йому хоч уві сні – дати силу, порятувати зболену душу.




Аналіз “О земле втрачена, явися!..”


яку назву мала перша збірка м некрасова
Аналіз “О земле втрачена, явися!..”