Аналіз (критика) п’єси “Дикий Ангел” Олексія Коломійця

Підзаголовок п’єси чітко вказує на її тему – “Повість про сім’ю”. Для людини все починається з родини – виховання, пізнання моральних основ людської особистості, добробут.
У центрі п’єси – родина Ангелів, головою якої є Платон Микитович Ангел. Ця людина все життя працює не покладаючи рук, навіть на пенсії підробляє, як може. На перший погляд, це скупа та черства людина, яка тероризує власну родину, не дозволяє вже дорослим дітям жити власним життям. Усі гроші в родині Ангела полічені й “оприбутковані”. Він відбирає

у своїх дорослих дітей кожну зароблену ними копійку, картає їх, що не можуть заробити більше. Всі сімейні прибутки збирає докупи і розпоряджається ними самостійно й дуже ощадливо. Життя в цій родині суворо регламентоване: всі її члени знають, що, як і коли їм робити.
Платон Ангел не дає грошей єдиній дочці ані на нове плаття, ані на курси іноземних мов. Для цього, на його думку, дочка Таня має заробити додатково. А молодшого сина Павлика, студента, який без батьківської згоди вирішив одружитися, взагалі виганяє з дому. Не все гаразд і зі старшими його синами.
Найстарший син Петро досяг великих успіхів у кар’єрі,
став керівником. Але батько дізнався, що Петро, від рішення якого залежить доля багатьох людей, виявив злочинну бездумність, і підписав проект будівництва житлового будинку біля заводу та магістралі. А Федір, хоча і став сумлінним працівником, проте в особистому житті вчиняє негідно, таємно зустрічаючись із заміжньою жінкою, дільничною лікаркою Клавою.
Батько вимагає від синів чесності за будь-яку ціну, від Петра – визнати помилку, не дивлячись на те, що він втратить через це посаду; від Федора – оприлюднити свої стосунки з Клавою і розповісти все її чоловікові.
На перший погляд, Ангелова родина розпадається. Діти не згодні з батьком і вважають його настанови хибними. І ніби зникло з їхнього життя все те, чому їх навчав батько, – працелюбність, чесність і поміркованість. Але подальші події у п’єсі доводять, що Платон Микитович був правий і справедливий зі своїми дітьми.
Працьовитий – навіть на пенсії підробляє прийомщиком хліба, постійно щось майструє і лагодить собі і людям, – до цього змалку привчав і своїх дітей. Павлик у майстерні з батьком був з трьох літ. Тому, хоча батько тяжко страждав, коли вигнав Павлика, проте був впевнений, що син не пропаде, бо має хороші трудові навички і наполегливість. І дійсно, Павлик перевівся на вечірнє відділення інституту, записався разом із Олею для роботи на Півночі та заробив там багато грошей, щоб жити самостійно і утримувати власну родину.
Не зважаючи на те що батько його вигнав, Павлик не тримає на нього образи, навпаки, він належно оцінив Ангелову науку. Він повернувся змужнілий, з відчуттям власної гідності і ще більшою повагою до батька. Це видно з того, як він хвилювався перед зустріччю з батьком, і з того, який він йому привіз подарунок – теплий кожух.
Допомагає Платон Микитович і другому своєму синові, Федорові, подолати нерішучість і оприлюднити свої стосунки з Клавою. На його думку, якщо кохання справжнє, то не можна по кутках ховатись та неправдою жити. Згодом Клава у присутності Федора сказала своєму чоловікові Маляру про своє кохання і розлучення із ним.
З Петром батько зазнав чи не найбільшого розчарування. Старший син був батьківською гордістю – він домігся високої керівної посади. Але помилившись, Петро не хотів визнавати своєї провини і відповідати за неї: “За п’ять років я, може, й не працюватиму тут, переведуть на іншу роботу. За п’ять років кому захочеться повертатися до будівництва? А коли й розглядатимуть. То в крайньому випадку догана. Ось так!”.
Ці слова викликають в батька гіркоту й гнівний осуд: “У тобі теж временщик обізвався… За п’ять років, мовляв, може, мене на цій роботі не буде. Мовляв, інший буде відповідати – ось і вся філософія временщика. Наробить, напакостить, наплутає, грядку свою споганить, потім на іншу роботу піде або перекинуть… і сухим із води! За кожен рік, за кожен місяць, за кожну годину своєї роботи – відповідай! Помреш, і тоді пам’ять про тебе відповість за діла твої…”
Син тяжко задумується над словами батька і, врешті-решт, зважується написати листа у відповідні органи, доводячи, чому не можна оселяти людей біля заводу і напруженої автомагістралі. При цьому він втрачає все – посаду, квартиру, привілеї і навіть дружину. Проте Петро зберігає власну гідність і чесне сумління, любов батьків, повагу рідних і знайомих.
Петро за підтримки батьків починає життя з чистого аркуша: він стає рядовим інженером, а батько тепер планує сімейний бюджет так, щоб допомогти синові купити кооперативну квартиру.
Надзвичайно зворушливою є сцена суботнього обіду в Ангеловій родині, у якій тепер з’явилися дві нові невістки, Клава і Оля, повернулася назад Петрова Ліда. І вже не здається дітям жорстокою і безглуздою батькова “експропріація” їхньої зарплатні, навпаки, вони це вважають нормальним економічним розрахунком сімейного бюджету.
Платон Микитович Ангел не зміг винести всіх хвилювань за дітей, його серце не витримало. Але по його смерті родина Ангелів лишилася дружньою, працьовитою і чесною, а його діти, напевно, виховуватимуть своїх нащадків так само.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Аналіз (критика) п’єси “Дикий Ангел” Олексія Коломійця


найрідніші голоси ганна чубач
Аналіз (критика) п’єси “Дикий Ангел” Олексія Коломійця