Алофраза

Related posts:

1. Триметр Триметр (грецьк. trimetros – тримірний), або Триподія (грецьк. tripodes – розмір на три стопи) – тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру. Приміром, у віршовому рядку з амфібрахійним розміром на три стопи: “По небу не хмари,...
2. Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На...
3. Антианакруза Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом: Не в очі, а в...
4. Іронім Іронім (грецьк. еіrоnеіа – лукавство, вдавання та опута – ім’я) – псевдонім з іронічним або жартівливим змістом. Подеколи застосовується сатириками та гумористами. Наприклад, В. Еллан (Блакитний) підписував свої пародії І. “Маркіз Попелястий”, К. Буревій –...
5. Міф Міф (грецьк. mythos – слово, переказ) – розповідь про богів, героїв, духів, потвор та ін., які, на думку давніх людей, брали участь у створенні світу й уособлювали в образній формі незрозумілі для них природні і...
6. Антиметабола Антиметабола (грецьк. antimetabole – вживання слів у зворотному напрямку) – різновид антитези, двочленна стилістична фігура, в якій повторюються ті ж слова, але зі зміною їхніх синтаксичних функцій та змісту, як, наприклад, в афористичній формулі Є....
7. Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г....
8. Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А....
9. Зевгма Зевгма (грецьк. seugma – зв’язок, ярмо) – стилістична фігура, яка виникає при об’єднанні однорідних членів, переважно підметів, одним дієслівним присудком, який відноситься тільки до одного з цих членів, наприклад: Затихло все… Тільки дівчата Та соловейко...
10. Клімакс Клімакс (грецьк. klimax – драбина) – стилістична фігура, різновид градації, протилежна за значенням антиклімаксу, розкривається у поетичному мовленні в напрямку наростання його інтонаційно-смислового напруження: Як не крути, На одне виходить, Слід би катюгам давно зазубрить...
11. Панторима Панторима (грецьк. pantа – весь та rhythmos – узгодженість) – суголосся, що охоплює не лише окремі слова чи їх закінчення, а якомога повніше віршові рядки: Так важко на жорстокім камені Шляхів вирізьблювати грань. ‘ Невже...
12. Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези,...
13. Зіткнення, або Анадиплозис Зіткнення, або Анадиплозис (грецьк. anadiplosis – подвоєння) – стилістична фігура, що полягає у звуковому чи словесному повторенні кінця віршованого рядка та початку наступного: Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві...
14. Епікруза Епікруза (грецьк. epicrusis – вихід) – заключна частина віршово-‘ го рядка, який починається анакрузою. Е. охоплює ненаголошені склади, що містяться після останнього метричного наголосу....
15. Какофонія Какофонія (від грецьк. kakos – поганий та phone – звук, мова) – безладне, хаотичне нагромадження звуків, різновид дисонансу, доведений до абсурду. Використовувалася авангардистами, зокрема футуристами....
16. Іронія Іронія (від грецьк. еіronеіа – лукавство, глузування, удавання) – форма комічного, художній засіб, який виражає глузливо-критичне ставлення автора до того, що зображується. Прихована посмішка....
17. Геонім Геонім (від грецьк. ge – земля та опута – ім’я) – вид псевдоніма, прибране ім’я, в якому вказується місцевість чи країна, звідки походить письменник. Приміром, Павло Русин, Леся Українка, Леонід Полтава та ін....
18. Аритмія Аритмія (грецьк. а – не і rhythmos – розмірність, узгодженість) – порушення віршового ритму; вірш, написаний одним розміром, але в ньому трапляються стопи і рядки іншого розміру (див.: , , , , і т. п.)....
19. Криптонім Криптонім (грецьк. kryptos – прихований, секретний та опута – ім’я) – літера чи літери, якими підписується автор під своїм твором, різновид псевдоніма. Приміром, “С.” – Стефаник Василь....
20. Просодія Просодія (грецьк. prosodia – наголос, приспів) – розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого мовлення. Так, у силабо-тонічному віршуванні П. визначає наголошені та ненаголошені склади тощо....
21. Апосіопеза Апосіопеза (грецьк. aposiopesis – умовчання) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти...
22. Сцена Сцена (лат. scaena, від грецьк. skene – намет, з якого виходили актори) – місце, де здійснюються театральні вистави. Разом з тим С. називають частину акту (дії), окремий епізод у сюжеті художнього твору тощо....
23. Протограф Протограф (грецьк. protos – перший і grapho – пишу) – текст, на який спирається один чи кілька текстів. Скажімо, П. першого видання “Слова про Ігорів похід” (1800) був втрачений у полум’ї війни 1812....
24. Алегорія Алегорія (грецьк., від alios – інший; agoreuo – говорю,) – спосіб двопланового художнього зображення, коли за конкретними художніми образами криються реальні особи, явища, уявлення, предмети. Найчастіше використовується в байках і сатиричних творах....
25. Гіпорхема Гіпорхема (грецьк. hyporchema) – в Елладі – весела, життєрадісна пісня, присвячена Аполлону, яку виконував хор, супроводячи ії танцями й мімічною грою. Цей вид хорової лірики виник, на о. Кріт та в Спарті з вояцької пісні...
26. Ропалічний вірш Ропалічний вірш (грецьк. rоpalinds – віялоподібна палиця) – відома з античної доби віршова гра, де у кожному рядку слова складаються у послідовності: односкладове, двоскладове, трискладове, чотирискладове. Приклад Р. в.: Як рука дитину пригортає, То дитя...
27. Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та...
28. Архітвір Архітвір (грецьк. arche – початок, вищий ступінь чогось) – досконалий твір, шедевр, який є зразком у мистецтві, у творчості митця, в літературному напрямі. У такому значенні термін А. вживав І. Франко в літературно-критичних працях....
29. Синереза Синереза (грецьк. syndiresis – з’єднання, стиснення) – в античному віршуванні – злиття двох коротких складів у довгий. У сучасному – опускання однієї з голосних відповідно до вимог ритму та метроструктури: “Вдарив революцьонер – / Захитався...
30. Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в...