Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь”

Роберт Бернс був насправді сином свого народу, свого волелюбного краю. Волелюбний дух нескореної Шотландії живе в його баладах – у самій ритміці карбованих рядків, в іскрометному гуморі, у великій любові до Батьківщини – “Вітчизни слави та краю доблесті”, до гір, де навіки його серце.

Найсміливішим, найволелюбнішим з творів Р. Бернса я вважаю його баладу “Джон-Ячмінь”.

Головний принцип її побудови – алегорія. У розповіді про вирощування ячменя та виготовлення ячмінного пива поет втілив спробу пригнобити шотландський

народ, примусити його втратити національну самосвідомість:

Взяли, вергли його в ріллю,

Втовкли аж у глибінь

І поклялись, заприсягайсь,

Що там йому амінь.

Ураз йому кривим ножем

Коліна підтяли,

На віз взяли, рублем стягли,

На кару повезли.

Але нічим не можна занепастити, скрутити волелюбну душу народу – і Джон оживає. Щоб вірніше, яскравіше втілити цю ідею, автор вдається ще до одного прийому – уособлення:

Пустив уси, немов списи, –

Ніхто не зачіпай!

Пекли, сердегу, на вогні,

Аж мозок з кості сплив,

А там мірошник у млині

Ще й жорнами чавив.

А потім з серця кров взяли.

Джон-Ячмінь бунтує в діжці, кров його серця перетворюється на чудовий напій, що підіймає настрій людей.

Він незламний, він безсмертний, як дух народу, втіленням якого стала поезія Роберта Бернса


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь”


смілива зозулька старостенко
Алегоричний зміст балади Р. Бернса “Джон-Ячмінь”