Алегорична сцена в кіноповісті Олександра Довженка

Алегорична й разюча сцена на початку кіноповісті Олександра Довженка: однорукий селянин – вчорашній солдат – дійшов до краю. У тупому безсиллі, спустошений неврожаєм, злиднями, голодом і безвихіддю, він люто б’є здоровою рукою беззахисну, ні в чому не повинну конячину. А кінь раптом поверта голову й говорить знавіснілому господареві людським голосом: “Не туди б’єш, Іване!” Великої сили метафора!

Це кульмінація першої частини сценарію. Солдат-інвалід розуміє нарешті, що “так далі тривати не може. Повинно щось статися”.

Підійшли

впритул до цього епізоду. І раптом… затримка: де знайтц “похнюпленого” коня з печальними, розумними очима?

Чотири асистенти збилися з ніг, шукаючи потрібного коня для епізоду. Вони показували режисерові десятки] виснажених, понурих, байдужих до всього коней, але жо-І ден із них не підходив. А вже починався серпень, і жито в полі осипалося Відповідь: епізод з безруким селянином мав зніматися на тлі миршавого ріденького жита. Усі були в розпачі.

Нарешті повезло. Повертаючись з ранкової зйомки, стріли під Києвом циганську валку. До останньої підводи прив’язаний… ні, не кінь, а мощі. Худющий

– самі ребра та кості.

Незбагненним було, як нещасна тварина тримається на ногах. А цей кощій не тільки рухався, а ще й водив довкола великими сумними очима.

Кіношники з такою радістю кинулися до коня, що кмітливий циган одразу зрозумів: справа нечиста. І запросив з адміністратора ціну, як за породистого жеребця: п’ять карбованців. І той, не торгуючись, хоч шкапі гріш ціна, одразу витягнув з кишені гроші. Це була необачність. Циган закопилив губу й категорично відмовився брати гроші:

– Я такого дорогого коня ні за які гроші не продам! Це не кінь, а друг мій…

Почалися вмовляння. Після довгих переговорів циган нарешті погодився на збитки всьому циганському таборові затриматися на кілька днів під Києвом і зробити кінематографістам велику послугу: приводити коня на зйомки за п’ять карбованців у день. А щоб нагодувати свого чотириногого друга, господар зразу ж зажадав від адміністратора три карбованці авансом.

Довелося дати гроші, щоб кінь до завтра не здох. Та все ж мрія кіногрупи збулася: похнюплений кінь із сумними очима на зйомочно-му майданчику. Ні репетирувати, ні вмовляти, ні силувати його не було ніякої потреби. То був кінь-геній, який годинами міг проетояти на одному місці, не ворухнувшись.

Йому можна^було підняти одну ногу, і він на трьох ногах спокійно стоятиме, скільки захочете. Він навіть трави вже не Відповідь: ікуб і лише – коли до його морди підносили корм – повільно повертав голову. Одне слово, кінь перевершив усякі сподівання режисера.

Яких тільки епітетів не попридумував Олександр Петрович: “Балерина! Рятівник! Найкращий актор!” І це була заслужена похвала.

Свою роль кінь зіграв прекрасно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Алегорична сцена в кіноповісті Олександра Довженка


козача левада твір опис
Алегорична сцена в кіноповісті Олександра Довженка