АКРОВІРШОВІ ПОЕТИ – автори акровіршів (вірші, в яких перші літери кожного рядка утворюють слово або фразу).
Акровірші становлять частину зорової поезії, в якій зоровий образ невіддільний від змісту твору. Існує кілька різновидів акровірша: власне акровірш, мезовірш (слово утворюється посередині), телевірш (слово утворюється з останніх літер рядків), рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі), зворотно-рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі, але прочитується в зворотному порядку), перерваний акровірш (чергуються
літери, що належать до різних слів), азбучний акровірш (літери виділяються в алфавітному порядку). Акровіршування виникло в давньогрецькій літературі, розвинулося в римській та літературах Ренесансу й Бароко. Свідчило про високий розвиток мови та вміння поетів майстерно нею володіти. Як правило, акровірш увічнював ім’я автора чи особу, якій твір присвячувався, а також інші образи та події.
В українській літературі акровірш виник у середині XVI ст. на основі західноєвропейських теорій про курйозне віршування (присвята – сентенція латиною в “Еклозі” Григорія Чуя, русина із Самбора; азбучний акровірш для
читання в “Букварі” 1574 р. Івана Федоровича. Найбільшим майстром курйозного віршування, зокрема акровірша, вважається Іван Величковський, який написав спеціальну працю “Млеко” (1691), де наводить зразки рядкового, зворотно-рядкового, перерваного та азбучного акровіршів. Твори близько 100 акровіршових поетів, частина анонімних акровіршів (здебільшого у рукописах) дійшли до нас із XVII – XVIII ст.: “Плач на смерть Григорія Желиборського” (1615); Давид Андреєвич “Лямент” (1628); анонім “Петро Могила, митрополит київський”; Агапон “Ах так жаль…”; Адріян “Ах, мой боже, чилі ж може…”; Андрієвський Василь “Ах, смотри, кто жив”; Андрій “Ангельські радості нині”, “Агнец божий, син бог…”; Антоній (Метельський?) “Ах, юж час приходить…”; Армашенко Іван, друкар “Синопсиса” “К читателю сєго літоппсца оттипографов…”; Бардинський О. “Піснь святителю Николаю…”; Григорович-Барський Василь “Востани, о душе”; Бачинський Ілля “І мені тяжкий жаль, не малий”; Беринда Памва, Земка Тарасій “Имнологія” (1630); Борсуг; Волоський “Святій мучениці Параскеві”; Бутович Григорій “Сводія” (1642); Буховецький Іван, автор кількох акровіршів “Кам’янського богогласника” (1734); Василій, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Васіян Бро… “Великим гласом и ужасом днесь”; Венедикт “Возбранной діво мати”; Вислоцький Дионисій “На усікновеніє честния глави св. Іоанна”; Вольський Іван, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Вюсяник Іван “Піснь о погребі”; Гавакій Василь; Гавриїл “Граде славній, Вифлееме…”; Георгій, автор акровіршів з рукописів XVIII ст.; Герасим “Год пребогатий”; Гешицький Іван “Піснь на Воскресеніє”; Голюбич (або Г. Любич?) “Гойне днесь крикніте”; Григорій “Гей ти, гордо дівчинойко…”, “Мусиш ти ся признати…”; Іем’ян “Да прійдет всему миру радость…”; Димитрій Туптало (Ростовський), автор акровіршів, рядкових акровіршів; Дионисій “Піснь о воскресєиії мертвих”; Длонський Лукаш “Лакнуїций світе”; Добросинський Антон “Ах, удивися…”; Достоєвський “Піснь покаянная”; Дроздовський, автор акровіршів із збірки “Начало з богом пісней” (1806); Дуйковський П. “Піснь на сошествіє Святого духа”; Дунаївський, автор акровіршів з рукопису XVIII ст.; Дяченко Стефан “Страданіє мученика прославляймо…”; Євстапій “Елеон-гора нині світиться…”; Запотоцький Павло “Прийдіте крикніте на тріумф согласно…”; Запотоцький Петро “Патріарси тріумфуйте…”; Зукевич “Зіница неба ведет на себе…”; Івасенко “Іордан-ріка течет трепешуща…”; Івашко Григорій Овруцький-войський “Piesri do sw. Ojca Bazylego W.”; Іліаш “Іоан Предитеча, пророком славный”, Йосиф “Истинное чудо явися…”; Йосип “Ой під вишнею, під черешнею…”; Каспарович, нотаріус “Piesri Pannie Cudotwornei Poczaiowskiey”; Кастевич Теодор “Фальшивая юность, зрадлива фортуна…”; Корецький Роман, автор ряду акровіршів з “Богогласника” та рукописних зб. XVIII ст.; Коростенський Іустин; Костецький “Крини літи, юни діти…”; Кривицький Григорій “Крикніте радосно…”, “Гори и холми весело играйте…”; Криницький Стефан; Кузьма Василь; Кулик, автор твору “Историчніе вірши”, що є поетичним переспівом однієї з новел Бокаччо; Кульчицький Яків “Піснь святителю Христовому Николаю”; Кучинський Теодор, парох Медовський “Піснь великомучениці Варварі”; Ладинський Павло “Планет княжій небесных…”; Левицький, автор ряду акровіршів з рукописів XVIII ст.; Левковський Дмитро (1759 – 1821), автор ряду пісень з “Богогласника” і численних акровіршів з рукописів XVIII ст.; Ледуховський Станіслав “Піснь Подкаменецкой богородиці”; Любовичівна Анна “Ах, мой милий, зла недоля…”; Маркевич Антим “Міру всему точніші мира…”; Мартинович Іван “Мирликійський чудотворче…”; Мастиборський Іван, автор численних акровіршів з “Богогласника” і рукописів XVIII ст.; Медзинський “Мире окрестніє странни…”; Микола “На торжество всі мирно сотецімся…”; Мишковський “Мысль і разумлюцкій…”; Моравський Іван (1633 – 1700), автор ряду віршів з “Богогласника” та рукописних збірників XVIII ст.; Навичинський Іван, дяк “Нині вси днесь веселімся…”, “Нині весна благодати…”; Николай “Непрестанно господа о нас моли…”; Онуфрій Базиліанин “Piesri do sw. Onufrego Pustelnika”; Павло “Полно вам шуміти, зеления луги…”; Падальський Олександр “Піснь о світі”; Пазій Гедеон “Горі, горі, душе моя…”; Парфюновна Анисія, інокиня “Із болистю серца вопию до бога…”; Парфенович Герасим “Іисусе мой пренайсладший…”; Пасовський Іван “Играй всеціло вся Римская страна…”; Пастелій Іван “Піснь Пастелія”; Пахомський “Пустинніє птицы і вы вси горлицы…”; Пашковський Василь, автор акровіршів з “Богогласника” і рукописних збірок XVIII ст.; Пашковський Іван, автор ряду акровіршів з “Богогласника” і рукописного збірника 1742-1764 рр.; Петро “Піснь о марности світа”; П’ясецький Симеон “Предстательницу о смертной годині…”; Радецький Г. “Райдуся, Вефтлеемска странна..”; “Готовися Вефлееме…”; Реутський Йосип “Мире оскресний, сие себі внемли…”; Рійницький Димитрій “Піснь Вознесенія”; Руденський “Роди вси днесь возгласите…”; Савчак “Сей день светлостен…”, “Страшное слишаніе…”; Самуїл “Се славное, предивное чудо…”; Свентовський “Піснь на Успеніє пресвятые богородицы”; Сильвестер А., автор ряду акровіршів з книги “Пісни благоговійныя” (Почаїв, 1806); Симон “Снидітся, вси празнолюби…”; Соколовський Кіндрат; Сопатицький “Піснь на Рождество пресвятыя богородицы”; Тарнавський Василь, автор ряду акровіршів з “Богогласника” і рукописного збірника XVIII ст.; Тарнавський Микола; Телесницький Іван; Теодор “Піснь на воведеніє пресвятая богородицн”; Тимофій Рж… “Ти на кресте, творче мой…”; Толстий Потап “Постань, монархо, з високого трону…”; Феодор, автор ряду акровіршів з “Богогласника” та рукописних збірників XVIII ст.; можливо, Кучинський Теодор; Туровський Іван “Йзлій мні, боже, со небесе росу…”; Ус. Йосип “Піснь святим апостолам Петру і Павлу”; Франциск Ускурда; Шубович “Піснь на преображеніє господнє”; Яволенко П. “Я, сирота, блукаюся…”; Яворський Стефан “Небесний Арктос”; Якимович “Піснь св. Іоанну Богослову”; Яків “Ізбранная естесь панно…”; Яків Я. “Яко богом предизбранную…”
Значна кількість акровіршів представлена у таких виданнях: Б. Гнатюк “Угроруські духовні вірші” (Л., 1902), “Пісні та романси українських поетів” (К., 1956. Т. 1-2); “Давній український гумор і сатира” (К, 1959), “Аполлонова лютня. Київські пости XVII – XVIII ст.” (К., 1982), “Українська література XVIII ст.” (К., 1983), “Антологія української поезії” (К, 1984. Т. 1); “Українська поезія: Середина XVII ст.” (К., 1992) та ін.
Літ.: Щурат В. Із студій над Почаївським “Богогласником”. Квестії авторства і часу повстання деяких пісень. Л., 1908; Возняк М. З культурного життя України XVII-XVIII вв. Л., 1912; Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки. Л., 1913 – 1925. Вип. 1 – 3; Щеглова С. А. “Богогласник”: Историко-литературное исследование. К., 1918; Франко І. Карпаторуське письменство XVII – вв. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1981. Т. 32; Шевчук В. Невідомі вірші з київських рукописів XVIII ст. // Рад. літературознавство. 1981. № 7; Шевчук В. Загадкові пісні з рукопису Івана Гределевича // Київ. Ь84. № 1.
М. Сорока
