Зображення прагнення народу до національного відродження в поемі І. Франка “Мойсей” (ІІ варіант)


Іван Франко – великий син України, чия слава не меншає з роками. Навпаки, кожний новий ювілей Каменяра наближає до нас його думки, образи, мрії. Мені здається, що Франко і подібні до нього діячі заслужили визнання багатьох поколінь українців передусім своєю відданістю народові, рідному краю. Вони допомагали Батьківщині своїми творами, викликали у земляків бажання змінити життя, добитися щастя й волі. Саме це, на мою думку, зробив Іван Франко своєю поемою “Мойсей”.
Поет нерідко звертався до сюжетів з історії народів, різних епох, але за “чужими” персонажами все-таки проглядали українці, бо Франка завжди хвилювала доля Батьківщини. У поемі “Мойсей” також розроблений не національний матеріал, а біблійний сюжет, зокрема розповідь про останній період мандрів єврейського народу в пошуках землі обіцяної.
Автор порушує у творі кілька важливих проблем, серед яких центральною є відносини вождя й народу. Пророк Мойсей віддає все своє життя людям, які в останню рішучу хвилину відступилися від нього.
Важливе місце в поемі також посідають роздуми про величезні труднощі на шляху народу до національного відродження. Роки страждань, гніту, підступні дії ворожих сил – ось перешкоди, які доводиться долати. Як важливо не впасти у відчай, не зневіритися, а йти вперед, до звільнення від усіляких пут.
Історію єврейського народу, подану

в поемі “Мойсей”, Франко пов’язав, звичайно, з історією українців. А роль цього зв’язку виконав пролог до поеми. Вже перші його рядки розкривають сумне становище земляків поета:
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу…
Таким непривабливим, нещасним уявляється Франкові його рідний народ, що став “гноєм” у сусідів. Таким його зробили люди своєю покірністю, готовністю служити чужій владі, носити кайдани. Сучасність завдає поетові болю, бо він добре знає історію Вітчизни, коли край був увесь политий кров’ю його борців-захисників. У минулому народ відзначався і гордістю, і мужністю, і наполегливістю у боях за волю.
Україна для Франка – це край, що має великі духовні багатства: пісню, в якій є туга і сміх, кохання і надії, мову, сильну і м’яку, дотепну і величну. Володар цих скарбів не має права плакати й страждати – він повинен знайти в собі сили і вийти “на путь спасенну”.
Найважливішою у пролозі до поеми є частина, де змальовується майбутнє України:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі…
Найпершими прикметами майбутнього щастя Франко вважав волю і незалежність. “Гомін волі” покотиться Чорним морем, і стане “своєю” хата, “своїм” поле. Колись і Шевченко мріяв про волю України, страждав від того, що земляки живуть “на нашій – не своїй землі”.
Отже, Франко ніби прийняв від Кобзаря естафету боротьби за свободу й незалежність. Він вірив у силу народного духу і намагався зміцнити його своїми творами. Поема “Мойсей” також виконувала це завдання. Розповідь про тяжкі мандри єврейського народу перегукується з історією народу українського, в якій теж були і поразки, і зневіра, і відчай. Але ж ніколи не зникала волелюбність, ніколи не зникало прагнення до національного відродження. Це й піднімало людей на нові битви.
Народний дух ніхто не може знищити – це його Франко назвав колись “вічним революціонером”, який обов’язково наблизить “розвидняющийся день”. Поема “Мойсей” вселяла віру в те, що цей день не за горами, що Україна таки стане гідною самої себе.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Зображення прагнення народу до національного відродження в поемі І. Франка “Мойсей” (ІІ варіант)
славянский миф о солнце