“Життя – це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його” (О. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви?

Перший варіант Важко не погодитися з цією закінченою думкою великого француза Бальзака, але в кожному ремеслі є свої ази, без розуміння яких щось більш серйозне просто не відкриється. Прочитавши роман Стендаля “Червоне і чорне”, у мене склалося враження, що Жульєн Сорель намагається опанувати ремесло життя, починаючи не з азів, а звідкись із середини. Він поставив мету в житті і почав рухатися до неї. Це говорить про його цілеспрямованість, і це, безумовно, добре. Але Жульєну не приходила думка, що перш ніж “іти” до мети, треба “навчитися ходити”. Чи відповідає життя Ж. Сореля висловлюванню В. Гюго: “Велике мистецтво життя – грати багато і ризикувати дечим”? Складається враження, що життя для Жульєна було грою, з якої він виходив переможцем, а йому “потрібно було гарненько розібратися у власній душі…” Вічно нашорошений, до всього підозрілий Ж. Сорель ховає від навколишніх свої щирі почуття і наміри. Так розвивається ще одна риса його натури – лицемірство. Він починає говорити загальноприйнятою мовою неправди. “Це була, – пише Стендаль, – глибоко нещаслива людина, що воює з цілим суспільством”. Він виграв, він досяг того стану, до якого прагнув, тому що сміливий, розумний, але не мав досить засобів для вибору кар’єри. І якщо простежити його життєвий шлях від захоплення Наполеоном до появи у вітальні де Ла-Моля,

то можна сказати, що уроки життя, досвід, добутий Жульеном, не минулися надаремно: він навчився давати правильну оцінку тому, що відбувається в суспільстві Вально – де Ла-Моль, відкидати те, що паскудне і потворне, тобто він осягнув основні закони життя цілком пристойної людини. Але образ Жульєна Сореля в багатьох не викликає поваги. Чому? Можливо, тому, що він людина з постійно ураженою гордістю, що нехтує вище суспільство, проте хоче домогтися визнання людей цього суспільства. У Жульєні не було самоповаги, а самолюбство і гордість не могли замінити її. І ще: йому не вистачало терпіння, а без нього нічому не можна навчитися. Тому після замаху на пані де Реналь Жульєн, скинутий з висоти майже досягнутого “блискучого стану”, потрапляє в тюремний каземат. Саме тут він розуміє, що “кожен для себе в цьому світі”, усвідомлює трагедію власного існування. Він тепер знає, що в суспільстві “одне лицемірство і шарлатанство, навіть у найдоброчесніших, навіть у найвеличніших…” На прикладі життя Жульєна Сореля уявляєш, що за “складна штука життя”, і життю варто вчитися довго, а може, все життя. Уроки життя ми одержуємо з різних джерел: художньої літератури, з досвіду свого повсякденного життя. І добре, якщо можна сказати про себе словами поета Є. Євтушенка: “Я человек – вот мой дворянский титул…” Кожен з нас несе в душі потаємну думку – стати особистістю, знайти своє місце в житті, зробити більше добра, ніж зла, щоб людям було поруч з тобою надійно. Не падлючити, працювати на благо своєї Батьківщини і її людей, які сьогодні живуть непросто і важко. На багато думок наштовхнув роман Стендаля “Червоне і чорне”, а головна з них та, що життя складне і важке ремесло. “Життя – це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його” (0. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви? Другий варіант Прочитавши повість Оноре де Бальзака “Гобсек”, я задумався над багатьма питаннями: як у Гобсекові поєдналися “філософ” і “скнара”? чому прагнення молодого Гобсека самоствердитися в житті призвело його до однієї-єдиної пристрасті – накопичення золота? чому життєві негаразди зробили головного героя не мудрим, а злим і жадібним? І ще багато “чому”. Гобсек добре засвоїв важке ремесло життя. Гадаю, що в нього є чому повчитися. Він мав проникливий розум, надзвичайну працьовитість, велику силу волі. Зі своїх помилок Гобсек витягав максимум користі, він не помилявся двічі в одній і тій же ситуації. Але до якої благої справи доклав він ці свої прекрасні якості? Перенісши усі примхи долі, Гобсек сформулював для себе певні життєві принципи: не вірити ніяким переконанням, тому що вони залежать від часу й обставин (“…те, що є пороком у Парижі, за Азорськими островами визнається необхідністю…”); єдине справжнє почуття, властиве людині, – інстинкт самозбереження; “найнадійніше земне благо – золото”; золото дає людині можливість “панувати над світом”. Дуже шкода, що пристрасть до золота перемогла в Гобсекові людину: в ньому є достоїнства і ті риси характеру, які можна поважати. Я вважаю, що життю необхідно вчитися: треба планувати своє майбутнє і ставити перед собою мету; треба навчитися працювати; треба вчитися на своїх і чужих помилках; треба реалізовувати всі свої можливості. Я хочу в цьому житті відбутися як Особистість. Я хочу поважати себе не тільки як майбутнього гарного професіонала, але і як гідну людину. Я не хочу, щоб наді мною взяли гору гроші, але грошей хочу мати досить, щоб досконало опанувати професію, подорожувати, купувати гарні книги, відвідувати гарні театри – словом, жити нормальним життям. Життя дійсно “складне і важке ремесло” і, як усякому ремеслу, йому треба вчитися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

“Життя – це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його” (О. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви?

пісня про себе дуже стисло