Жанр пригодницького роману в інтерпретації І. Багряного (за романом “Тигролови”)

Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача, особливо молодого. Пригоди – це завжди романтика, мрія. Недаремно сам автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка на Далекий Схід), писав: “Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво”.
Взагалі пригодницький жанр в українській літературі представлений не дуже широко і майже незнайомий учням, бо шкільна програма практично не передбачає його вивчення. Мабуть, це данина традиції радянських часів – знайомити молодь лише з “серйозними”, “ідеологічно вивіреними” творами, а не з пригодницькою літературою чи фантастикою.
Особливістю ж роману І. Багряного “Тигролови” є те, що він поєднав у собі дуже серйозні, глибокі проблеми з романтикою пригод. Пригоди, у свою чергу, зображені різні за своєю вагою та значущістю: від таких, як втеча головного героя з ешелону смерті і боротьба за виживання в диких тайгових нетрях, до смішних (спостереження за лісовими мешканцями – козою з козеням, гадюкою, колонком) і до пригод “почуттєвих” (Григорій випадково підгледів, як купається Наталка, і мучиться, чи вона не помітила його й не образилась).
Відповідно до законів жанру у романі повинна бути велика кількість дійових осіб, кілька

сюжетних ліній, життя героїв зображене протягом значного відрізку часу. В І. Багряного цього немає, і з цього погляду, “Тигролови” швидше мали б бути повістю. Але масштаби проблем, їх широта й глибина (Україна колишня – Дем’ян Многогрішний, перші поселенці – Україна 30-х років XX віку; Україна, задавлена сталінським терором, і Україна лісова, ідилічна “Сіркова держава” БАМЛАГ, заробітчани) дають підставу вважати твір романом.
Характер головного героя Григорія Многогрішного вже на початку подається цілісним, сформованим. Але й він розвивається, як і належить характерові позитивного героя пригодницького твору, по лінії благородства. Юнак тікає з ешелону смерті – і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія хоч не на порятунок, так на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця – і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю Сірків – і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, – і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.
Роман закінчується щасливо, бо навіщо ж тоді усі ті пригоди? Але читач не тільки із завмиранням серця слідкує за нерипетіями сюжету, пригодами героя, а й дізнається багато чого з історії, географії, ботаніки, зоології, країнознавства й політики тоталітарного режиму. Тому твір виходить за межі пригодницького роману і має великий пізнавальний та виховний потенціал.
Отже, незважаючи на те, що роман “Тигролови” був фактично першою спробою пера І. Багряного як прозаїка і мав певні недоліки (розтягнутість описів, захоплення деталями мисливської справи, декларативність, багатослівність), він мав і має великий успіх у читачів, що свідчить про неабияку художню майстерність автора.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Жанр пригодницького роману в інтерпретації І. Багряного (за романом “Тигролови”)

диалог на тему за завтоком