ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН


БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН

1621 (Шато-Тьєррі) – 1695 (Париж)

Байки не такі прості, як здаються: в них учитися можна навіть у тварин… Наша хитрість – повчати, даруючи насолоду.

Жан де Лафонтен

Багато віків минуло відтоді, як жив Езоп. Світ дуже змінився: виникли нові держави, реформувалися суспільні закони, розвинулися науки, поліпшився побут… Лише внутрішній світ людини та її поведінка суттєво не змінилися. Одним із тих, хто писав і популяризував байки, наповнюючи їх новим змістом, був Жан де Лафонтен. Народився він у Франції, в маленькому містечку Шато-Тьєррі в родині лісника. Хлопчик не здобув належної освіти, адже його батько вбачав у синові продовжувача своєї справи і вважав за доцільніше привити Жанові навички ведення лісового господарства. Та несподівано для всіх Жан поїхав до Парижа. Юнак ставився до життя легко, весело та безтурботно, як Цикада з його майбутньої байки “Цикада і Мурашка”. Однак це не завадило йому завоювати в столиці прихильність багатьох відомих людей.

Лафонтен почав серйозно вивчати історію, літературу, багато читав, сам складав вірші. Але справжньої слави він зажив як байкар. Перші шість книг під назвою “Байки Езопа, перекладені на вірші добродієм де Лафонтеном” з’явилися в 1668 році. Всього поет видав 12 збірок байок.

Чому Лафонтен став відомим? На це запитання російський

поет Василь Жуковський відповів так: “Лафонтен говорить із вами не для того, щоб бути вашим наставником, а тому, що йому весело говорити”. У байках Лафонтена відкривається поетова душа, через те, напевно, він дістав прізвисько “добродушний”.

Характер митця визначав характер його байок. Ці твори виявилися для багатьох близькими і зрозумілими. За висловом Олександра Пушкіна, Лафонтен у своїх байках виразно виявив простодушність як основну рису французького народу.

Лафонтен переказував прозові байки Езопа віршами, до того ж цікаво, дотепно, образно. Він доповнив їх подробицями з життя французького народу, а також власними думками, почуттями, жартами. Байки Лафонтена мають жвавіший, більш динамічний сюжет, ніж твори Езопа, і нагадують невеличкі сценки з життя, насичені яскравими діалогами.

Окрім Езопової спадщини, Лафонтен використав сюжети Федра, індійських байкарів, а також розробив оригінальні сюжети.

Оспівую в байках героїв я буденних,

Яких не знав Езоп в своїх краях священних,-

Дають уроки нам правдиві ці пісні.

Тут розмовляють всі, і риби мовчазні,-

Стосуються й людей повчальні їх поради,-

У образах тварин людські видніші вади!

Лафонтен вважав, що байки призначені передусім дітям, оскільки ці твори доступно пояснюють незрозуміле. “Якщо ви хочете навчити дитину передбачливості й винахідливості, – наголошував поет,- не читайте їй нотацій, краще розкажіть байку про те, як Лисиця і Цап спустилися в колодязь, щоб напитися. Лисиця вибралася звідти, ставши на плечі й роги товариша, а Цап залишився на дні колодязя”.

Героями байок Лафонтена є люди, тварини, птахи, комахи, явища природи. Особливо французький байкар любив описувати звірів, найголовнішим з-поміж яких вважав Лева.

Цар звірів у творах постає могутнім, величним, сильним, жорстоким, славолюбним. В образі Лева сучасники Лафонтена вбачали французького короля, у Вовкові, Лисиці, Леопарді – його придворних.

Герої Лафонтена говорять такою ж вишуканою літературною мовою, як французькі дворяни. Персонажі байок дуже культурні, високоосвічені. Скажімо, Лисиця знає навіть античну літературу. Не поступається їй знанням етикету і мистецтва й Вовк.

Для виразнішого зображення героїв Лафонтен часто використовує антитезу (протиставлення): великий – маленький (“Лев і Комар”), сильний – слабкий (“Вовк і Журавель”). У байках маленький може бути сильним, добрим і благородним, як Мурашка, Комар, Журавель, а великий – слабким, невдячним, жорстоким і несправедливим, як Лев, і Вовк.

Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: “Всі розмовляють у моїх працях, навіть риби, і те, що вони говорять, стосується нас усіх”. Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії.

“Зачумлені звірі” – одна з найвідоміших байок Жана де Лафонтена. У ній поет засуджує характерні вади тогочасного суспільства. На прикладі взаємин Лева з іншими звірами Лафонтен показав, як зазвичай складаються стосунки короля (царя) з тими, хто його оточує. Нещирі й улесливі придворні виправдовують будь-які дії короля, оскільки самі є такими ж грішниками, а в усіх бідах завжди звинувачують простих людей.

Байкарську спадщину Жана де Лафонтена складають 238 байок, які сам поет назвав “стоактною комедією” французького життя.

Чи добре ви запам’ятали?

Поняття: антитеза, алегорія.

Імена: Жан де Лафонтен, Василь Жуковський, Олександр Пушкін, Езоп, Федр.

Географічні назви: Франція, Шато-Тьєррі, Париж. Назви байок: “Цикада і Мурашка”, “Лев і Комар”, “Вовк і Журавель”, “Зачумлені звірі”.

Назва збірки: “Байки Езопа, перекладені на вірші добродієм де Лафонтеном”.

Запитання й завдання

1. Хто такий Жан де Лафонтен? Які подробиці його біографії ви запам’ятали?

2. У якому літературному жанрі Лафонтен здобув найбільшу славу? Кого вважав своїм учителем?

3. У чому полягають особливості байок Лафонтена?

4. Як поет розумів призначення байки? Обгрунтуйте свою думку прикладами зі статті.

5. Кого байкар зображував у своїх творах? Що засуджував?

1. Перечитайте рядки Лафонтена, що служать епіграфом до статті. Як ви розумієте їхній зміст?

2. Завдяки чому Лафонтен здобув славу видатного байкаря не лише у своїй країні, а й далеко за її межами?

Складіть план статті про Жана де Лафонтена. Перекажіть її за складеним планом.

Розгляньте ілюстрації, вміщені в статті. Підготуйте повідомлення про французького письменника Жана де Лафонтена.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН
патріотичні мотиви в поезіях шевченко