Юрій Косач
Поет, прозаїк, драматург, один з активних організаторів мистецького життя повоєнної еміграції, Ю. Косач був причетним до багатьох подій літературної історії нашого століття. Послідовний європеїст, він своєю творчістю намагався сприяти розширенню тематичних і стильових рамок українського письменства. Проте його еволюція як митця бачиться непростою й досить суперечливою.
Життя Юрія Косача було багатим на події і несподівані повороти. Народився він 18 грудня 1909 р. у Києві. Син Миколи Косача, рідного брата Лесі Українки, в дитинстві подовгу
Опинившись у повоєнній Німеччині, молодий письменник одразу ж потрапляє в самий вир еміграційного літературного життя. У вересні 1945 р. разом з І. Багряним, В. Домонтовичем, Ю. Шерехом та іншими стає одним із засновників МУРу. Цей час – чи не найплідніший у творчій біографії Косача. Він був членом правління МУРу, виступав із доповідями, літературними оглядами на письменницьких з’їздах і конференціях і водночас багато друкувався на сторінках найрізноманітніших періодичних видань. В альманасі “МУР” (1946. № 1) з’являється одна з перших його повістей “Еней і життя інших”, у редагованій Ю. Шерехом “Арці” (1948. № 3-4), членом редколегії якої певний час був і Косач,- уривки з історичного роману “День гніву”. Окремою брошурою з’явилася його доповідь про українську літературу – одне з небагатьох тоді видань німецькою мовою. При газеті “Наше життя” у серії “Мала бібліотека МУРу” вийшло оповідання “Ноктюрн бемоль” із післямовою Гр. Шевчука (Ю. Шевельова). Під мурівською маркою “Золота Брама” вийшли Косачева драма “Дійство про Юрія Переможця” та повість “Еней і життя інших”. В одному з періодичних збірників МУРу надруковано його доповідь “Криза сучасної української літератури”.
Переїхавши до Америки, письменник, як і більшість українських емігрантів, мусив заробляти на життя тяжкою фізичною працею. Та попри все, він багато пише, співробітничає в газетах “Громадський голос”, “Українські вісті”, видає нові книжки поезій, нарисів тощо. Тривалий час був редактором журналу “За синім океаном” (Нью-Йорк).
У 1964 р. Юрій Косач побував в Україні, 1966 р. в Києві вийшла його поетична збірка “Мангаттанські ночі”; 1975- збірка “Вибраного”, а наступного – книжка новел “Лиха доля в Маракайбо”. Останніми за часом виходу у світ були “Літо над Делавером” (1980) та роман “Володарка Понтиди” (1987).
На формування Косача-поета великий вплив мали, з одного боку, російський і французький символізм, а з другого – поезія Б.-І. Антонича. Мова віршів Ю. Косача “насичена свіжими, рідко вживаними, дзвінкими словами, економна і синтаксично небуденна”,- пише Д. Павличко, кращі його речі викликають “відчуття всеохопленості земного па-долу, яку передає нам автор не тільки і не стільки через свою обізнаність у мистецтві, але й через певну цілісність погляду на речі дуже віддалені навзаєм у просторі і в часі, через певну епічну картинність, якою він може надихнути навіть невеликі свої поетичні твори” ‘. У цій поезії повсякчас звучить туга за Україною. Вона озивається у багатьох згадках про “могутній Київ” і “суворі, гострі вежі” Львова, про Полтаву, “задивлену в морок чорних століть”, і про пам’ятний з дитинства Любартів замок у Луцьку. Загалом, Вітчизна для Ю. Косача – це насамперед “чарівна Україна” далекого і славного минулого. Історичними ремінісценціями переткані чи не всі його збірки, від дебютної “Черлень” (з присвятою Миколі Хвильовому) до “Літа над Делавером”. Минула велич уособлюється в конкретних іменах і подіях. Як, скажімо, у вірші “Біля Софійського собору”:
Це, мандрівче, твій сон іздавен – золотий, синьокрилий.
Перейдімо ж поріг. Ось знайома старезна стіна
І склепіння, де тисяча літ гомоніла,
Де в гулкому подвір’ї ще крок Ярослава луна.
Романтичні видива рідної землі контрастують у Косача з холодними пейзажами чужини. Його Америка – країна жорстока й непривітна для “ізгоїв”, країна контрастів. У своєму неприйнятті “мертвоокого ідола” Бродвею Ю. Косач волів натомість бачити всуціль голубою й прекрасною рідну Україну, “землю сонцелику”, “орлезору державу”. Художня вартість подібної “соцреалістичної” “пісенної” лірики невелика. Чи не кращими у поетичному доробку Косача, поряд із творами, зверненими до історичного минулого України, видаються вірші культурологічної тематики, ціла галерея портретів визначних митців, інтерпретація певних мотивів творчості Артура Рембо й Івана Труша, Фра Анджеліко і Поля Гогена. Мотив непроминальності мистецтва утверджується через осмислення долі таких титанів, як Мікеланджело:
Багряніє пишнолистом тиха осінь,
Молот жевріє од скалок полумяних,
І врізьбиться у сторіччів просинь
Тінь могутня – скеля нездоланна.
Ю. Косач виявив себе у різних жанрах, проте найвагоміший його доробок – прозовий. Це насамперед низка оповідань і повістей з української минувшини. Збірка “Чарівна Україна” вийшла 1937 р. як перший том “історичних оповідань”. Другим томом стало оповідання (власне, невелика повість) “Глухівська пані” (1938). Хоча в центрі творів, які склали ці книжки,- реальні історичні постаті, автор у передмові зауважив, що його оповідання не вкладаються в рамки традиційної історичної прози, його цікавлять більше характери, ніж достовірне відображення історичного тла.
Оповідання “Чарівна Україна” дало назву всій збірці, воно найбільш символістське із Косачевих творів. Очам чужинця-загарбника поступово відкривається, що в країні мирних шовкових левад і тихих сіл живе невмирущий дух бунту й помсти. Чужоземний воїн дивом уник смерті від рук повстанців, котрі вважають себе одвічними господарями на рідній землі: “Яким правом ти прийшов сюди? Хто тебе просив смоктати з нас кров?” Зайда-завойовник почувається змалілим і нікчемним перед могутністю повсталого народу, перед “страшною потугою чорноземної раси”. Чим дещо наївно-прямолінійним оповіданням Ю. Косач започаткував низку звернених у минуле творів, у центрі яких – роздум про сутність національного характеру, про історичну долю й історичне призначення українського народу.
У минулому увагу митця привертають постаті тих співвітчизників, що стояли з своїм часом нарівні, були інтегровані в європейський культурний процес, причетні до визначних європейських подій, виявили велич духу й життєстійкість. Це – нащадок знаменитого старшинського роду, котрого мучить таємниця власного минулого (“Голос здалека”), або ж блискучий дипломат, син гетьмана Андрій Розумовський (“Вечір у Розумовського”), або паризький студент Савич, волею долі втягнений у вир подій (“Молодість Савича”), чи молодий чернігівський дідич Юрій Рославець, який зазнав дивовижних пригод чи не у всіх європейських столицях, супроводжуючи кохану жінку – княжну Тараканову (роман “Володарка Понтиди”).
Тут варто повести мову про європеїзм Ю. Косача. Аналізуючи прозу, створену в період МУРу, Юрій Шерех свого часу поділив письменників на “органістів” і “європеїстів” залежно від того, з яких джерел живиться їхній стиль. “Європеїстами” він назвав Ю. Косача, І. Костецького, В. Домонтовича, частково й І. Багряного (прозаїка). Так, Ю. Косач виразно зорієнтований на оповідну традицію європейської, переважно французької, прози. Його погляд на Україну – водночас і зсередини, й ніби збоку. На всіх його історичних творах лежить печать певної екзотичності (іноді навіть поверхової), його герої часто оповиті серпанком демонічної винятковості. “Коріння його екзотизму,- писав Юрій Шерех,- в тому, що він не знаходить такої України, як він уявляв і бажав, а іншої він не знає або радше не може зрозуміти як цілости. Образ лишається для нього загадковим. І він починає шукати Україну не в Україні, а в Європі, як П. Куліш колись шукав – наслідок подібного конфлікту – по черзі в Санкт-Петербурзі, в Варшаві, і в Істанбулі. Та величезна праця розуму й почуття, яку зробило покоління двадцятих років, не дійшла до Косача – може через відірваність від рідного грунту, може через самий склад його темпераменту”.
Блискучий амбасадор Андрій Розумовський постає у прозаїка господарем одного з найзнаменитіших салонів Європи, де твориться велика політика. “Син чабана із глухих Лемешів, а потім, за химерною примхою долі, за казковою витівкою життя,- гетьмана всієї України, пропалив свій слід по Європі від краю до краю, блиснув по дворах і столицях найзнаменитіших династій, важив не раз у руці долі народів і держав…” Художній смак здебільшого не зраджує Ю. Косачеві, він уміє надмір патетики врівноважувати нотками іронії чи скептицизму. Сановні гості Розумовського одразу змаліли перед звуками свого геніального сучасника Бетховена. Композитор почувається чужим і самотнім у модній вітальні амбасадора, і лише старий господар зумів відчути у цій незвичній музиці революційне утвердження нового століття, усвідомити, що коли “нас із вами згадають за сто-двісті років наші нащадки, то тільки тому, що ми мали щастя слухати гру самого Бетховена”.
Поряд із Андрієм Розумовським у портретній галереї, створеній Ю. Косачем, бачимо іще одну представницю української еліти, Анастасію Скоропадську (“Глухівська пані”), вдову одного з останніх гетьманів України. її зображено у тяжкий для неї й для України час. Розумній, владній жінці, котра духовно вивищується над своїм оточенням, відкривається марність надій на повернення “Богданових пактів”. Усе пережите, спостережене у спілкуванні з найвищими російськими державцями переконало її, що тепер “всім править не Глухів, а Москва”, і нема чого сподіватися чужих рук дарованої волі. Трактування Ю. Косачем ролі гетьмана Скоропадського відмінне од узвичаєного. У своїх передсмертних мареннях “глухівська пані” намагається виправдати гетьмана перед Мазепою, перед Україною, як людину, котра в найскладніших умовах робила для свого народу все, що могла.
Не захоплюючись розлогими історичними описами, письменник все ж уміє вирізнити характерні деталі, прикмети часу. Глухів показано як місто столичне, один із значних культурних осередків. Як і в інших історичних творах, автор дбає про ледь помітну мовну стилізацію. Глухівська пані, ця дещо романтизована українська жінка, виступає не лише хранителькою родини, роду, а й національної духовності.
Майже всі персонажі Косачевої історичної прози чимось вивищуються над своїм часом, їж об’єднує одержимість певною ідеєю. А відтак і в основу сюжету лягають здебільшого поворотні історичні події. Післія ряду оповідань, повістей, присвячених українській минув шині, Ю. Косач зважився звернутися до ширшого романного полотна, в центрі якого – національно-визвольна війна українського народу під орудою Богдана Хмельницького. Першим наближенням до теми став опублікований в роки другої світової війни “Рубікон Хмельницького”. У 1948″ р. з’явився двотомний роман “День гніву” (уривки з нього друкувалися в журналі “Арка”). Тут “як головне й центральне вирисовується людяне: як люди ростуть у політичній боротьбі, як виковуються й діють провідні мужі відроджуваної тоді української держави”. Цей роман багатоплановий, густо заселений: тут представники повсталого козацтва її шляхти, селяни й ченці-єзуїти. Виразно окреслюється цілиш ряд історичних постатей – Хмельницький, Кривоніс, Єреемія Вишневецький… Романна дія підпорядкована розкриттю єдності національних інтересів повсталого народу.
У більшості творів тридцятих-сорокових років Ю. Косач так чи інакше торкається національно-визвольної героїки. Повість “Еней і життя інших” (опублікована в альманасі “МУР”, 1946) була цікавою спробою розглянути ті проблеми на сучасному матеріалі. У певному сенсі можна сказати, що повість постала з продиктованої часом потреби переоцінки цінностей. Всі персонажі повісті закинуті у повоєнне міжчасся. Вони або напружено шукають себе, свого місця у новій дійсності, або стають колишніми людьми, живуть давно минулим часом. Письменник досить саркастично окреслює еміграційний побут, ілюзії людей, зосереджених лише на власному минулому. Протиставлення двох головних персонажів, Енея та Ірина,- це протиставлення людини дії, самозреченого борця і пасивного, скептичного, але прозірливого спостерігача-хронографа, вічного мандрівника по житейському морю. Ірин – учасник національно-визвольних змагань, антифашистського підпілля. Це дещо ідеалізований, піднесений над оточенням (згідно із законами романтичного письма) “корсар”, “бюрократ революції”, який зрікається всього особистого, не вибирає засобів у досягненні високої мети. Парадоксально, але в психологічному плані лицар національної ідеї Ірин схожий на “залізних більшовиків” революційно-романтичної поезії 20-х років, які так само утверджували сповідувану ідею, незважаючи ні на що. (Врешті, певна близькість соцреалізму І так званого “нацреалізму”, “великої літератури” двадцятих-сорокових років як явищ дзеркальних помітна в багатьох тогочасних творах.) Після всього звершеного і втраченого Ірин переконується, що зло не вдається перемогти. Настанова досягти мети будь-якими засобами лише примножує жорстокість. І він, романтик, “лицар сумного образу”, як характеризують його друзі, відмовляється від себе вчорашнього. Ірин бачить єдиний шлях для “людей, що хочуть бути все ж таки людьми”, у самопожертві в ім’я інших. “Починалося знов життя. Може, без світлої віри, з відкритими очима на гнилизну й цвітіння, на нікчемність і вищість, на погорду й гордість”. Герої “переростають” ідею, “що будує на нищенні й на смерті”, в ім’я утвердження гуманніших ідеалів.
Подібну світоглядну кризу, коли трактувати її не надто вузько, пережило у повоєнні роки ціле покоління.
У наступні десятиліття романтичний струмінь у творчості Юрія Косача слабшає. Це помітно навіть і в історичній прозі. У романі “Володарка Понтиди” письменник знову звертається до вісімнадцятого століття, до історії княжни Тараканової. Закоханий у неї український юнак, нащадок козацького роду, Юрій Рославець опиняється в епіцентрі багатьох подій європейської історії.
Перу Юрія Косача належить також низка оповідань з американської дійсності (збірка “Лиха доля в Маракайбо”, 1976). Його герої – здебільшого люди суспільного дна, знедолені шукачі пригод. Упродовж 60-70-х років він також активно виступав у нашій пресі як літературознавець і публіцист. Сьогоднішньому читачеві Ю. Косач цікавий насамперед як вибагливий майстер історичної прози, тонкий стиліст, котрий невтомно дбав про збагачення й оновлення художньої палітри українського письменства.
Юрій Косач
описание дома на английском
Related posts:
- ЗАЯЦ, КОСАЧ, МЕДВЕДЬ И ДЕД МОРОЗ – Здравствуй, гость зима! Літературне читання 2 клас – И. Н. Лапшина – 2012 Здравствуй, гость зима!.. ЗАЯЦ, КОСАЧ, МЕДВЕДЬ И ДЕД МОРОЗ (Сказка) Злой голой осенью нот уж плохо стало жить лесному зверью! Плачет Заяц в кустах: –...
- Косач Лариса Петрівна Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новоград-Волинський. Мати її була письменницею, батько – юристом, прогресивним громадським діячем. Отже, вона росла у середовищі демократично настроєної інтелігенції. Родина спілкувалася зі Старицькими, Лисенками. Сприяв...
- Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас Я І СВІТ Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Леся Українка народилася на Житомирщині Серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами в родині Олени Петрівни та...
- ТИША МОРСЬКА – Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко Я І СВІТ Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) ТИША МОРСЬКА В час гарячий, полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне...
- МРІЇ – Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко Я І СВІТ Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) МРІЇ У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки...
- Ольга Петрівна Косач – Олена Пчілка Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира...
- ОЛЕНА ПЧІЛКА – Ольга Петрівна Косач-Драгоманова Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні – Косач) народилася 29 червня 1849 року в м. Гадячі на Полтавщині. Батько її, дрібний поміщик Петро Якимович Драгоманов, передова й освічена для свого часу людина, служив юристом...
- ТИША МОРСЬКА – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас Я І СВІТ Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) ТИША МОРСЬКА В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна світла Та...
- ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО” – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко Я І СВІТ ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі...
- Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко Я І СВІТ Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Леся Українка народилася в м. Новограді-Волинському на Волині. Батьки поетеси були освіченими людьми: мама – відома...
- ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА ПЕТРІВНА ДРАГОМАНОВА-КОСАЧ) ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА ПЕТРІВНА ДРАГОМАНОВА-КОСАЧ) (1849-1930) Біографія Ольга Петрівна Драгоманова народилася 17(29) червня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині в дворянській родині. Батько, Петро Якимович (1802-1860), був високоосвіченою людиною, мав неабиякий літературний хист –...
- МРІЇ – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас Я І СВІТ Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) МРІЇ У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті,...
- СПІВЕЦЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко Я І СВІТ ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) СПІВЕЦЬ Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташин ому хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним...
- СПІВЕЦЬ – Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко Я І СВІТ Леся УКРАЇНКА (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) СПІВЕЦЬ Пишно займались багрянії зорі Колись навесні. Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням,...
- Леся Українка – Лариса Петрівна Косач Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Мати її – письменниця Олена Пчілка – і батько – юрист – багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов,...
- “Празька школа” українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна) УРОК 8 Тема. “Празька школа” українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). Мета: розкрити учням значення творчості “Празької...
- Сосонка – ОЛЕНА ПЧІЛКА (Ольга Косач) Скорочено У хатці біля лісу жив чоловік Максим. Було в нього четверо дітей, старшому, Івасеві, – десять років. Навколо був гарний ліс, веселий навіть узимку, бо прикрашали його вічнозелені сосни. Недалеко від Максимової хати росла така...
- Юрій Яновський Ю. Яновський розвинув і утвердив в українській прозі цілком самобутній, художньо продуктивний романтичний напрям. Романтичне письмо часом завдавало письменникові більше болю, ніж приносило радощів. Войовничий міф про реалізм (та ще й соціалістичний!) як єдино “правильну”...
- Юрій Клен (Освальд Бургардт) У грудні 1933 р. в одному з номерів львівського журналу “Вісник” з’явився сонет-диптих “Кортес”. У філігранно карбованих рядках вчувалася рука майстра, який підписався Юрієм Кленом. Невдовзі читачі дізналися, що за тим псевдонімом стояв Освальд Бургардт...
- ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ (08.08.1834, с. Сторонець-Путилів, тепер м. Путила Чернівецької обл. – 1 1.01.1888, Чернівці) – письменник, редактор, публіцист, педагог. Син спольщеного управителя поміщицьких маєтків Адальберта Гордииського де Федьковича та Анни з дому православного священика Ганіцького....
- Юрій Федькович Юрій Федькович (1834 – 1888) Вагоме місце в загальноукраїнському літературному процесі 60-80-х років належить поетичному, прозовому, а також драматургічному доробку Юрія Федьковича. Творчість його, прикметна людинолюбним моральним пафосом, увагою до незвичайних психологічних станів героя, виразністю...
- ЮРІЙ ЗЕЛЕНИЙ (ЗЕЛЕНИЙ ЮРІЙ) ЮРІЙ ЗЕЛЕНИЙ (ЗЕЛЕНИЙ ЮРІЙ) – у південних українських племен міфічний образ-тотем весни, бог рослинності. Свято відбувалося в кінці весни як знак священного пошанування довколишньої природи. Свято Ю. 3. було своєрідним табу на вирубування дерев. (За...
- ДРОГОБИЧ ЮРІЙ ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (спр. – Котермак; бл. 1450, м. Дрогобич, тепер Львівської обл. – 04.02.1494, Краків) – поет, філософ, астроном. Походив із родини ремісника Михайла Котермака. На думку дослідників, середню освіту здобув у Дрогобичі і Львові....
- Юрій Федькович, Історія української літератури XIX ст. століття Вагоме місце в загальноукраїнському літературному процесі 60,-80-х років займає поетичний, прозовий і певною мірою драматургічний доробок Юрія Федьковича. Творчість його, прикметна людинолюбним моральним пафосом, увагою до незвичайних психологічних станів героя, виразністю й дохідливістю слова мала,...
- ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ Юрій Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків на Чернігівщині. Зростав на берегах відомої “зачарованої Десни”. Батько письменника – учасник першої світової війни – був поранений, довго хворів і рано помер. Мати за своє життя зазнала...
- Майстер корабля – Юрій Іванович Яновський Юрій Іванович Яновський (1902-1954 pp.) “Майстер корабля” Досвід роботи на Одеській кінофабриці дав живий матеріал для першого роману Юрія Яновського – “Майстер корабля”. У цьому творі автор намагається заглибитися у психіку людини, адже всі події...
- ЗОЛОТА КІСОЧКА – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – Юрій Федькович УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Юрій Федькович ЗОЛОТА КІСОЧКА Була то раз одна вдовиця-стариця1 та мала лиш одним одну доньку. Але та їй донька була така красна, як сонечко, а коси мала золоті,...
- Юрій Федькович – “буковинський Кобзар” Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов’язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу. Ю. Федькович народився у 1834 р. у...
- Шкрумеляк Юрій Народився 18 квітня 1895 р. в с. Ланчин на Станіславщині. Після закінчення гімназії навчався у Львівському та Празькому університетах на історико-філософському факультеті. Літературну діяльність розпочав під час Першої світової війни, у лавах легіону Українських січових...
- ХТО ЦЕ ТАКИЙ? – ЮРІЙ СТАРОСТЕНКО Літературне читання 3 клас СВІТ ПРОЗИ Оповідання ЮРІЙ СТАРОСТЕНКО Юрій Старостенко зізнавався: “Коли я пишу для дітей про нашу прекрасну природу, я відчуваю, що знайшов своє місце в житті”. Письменник народився в Білорусі, але в...