ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ – ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ


УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас

СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ

ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ

ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ

Легенда

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, вкрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу.

Володарем долини був велетень Силун. Коли йшов Силун, від його кроків земля здригалася. Розповідають, що Силун добре розумівся на газдівстві, мав безліч усякої худоби. Череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці!.. Тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакали на фермах.

Жив цей газда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до хмар. Палац був вибудуваний на груночку, насипаному людськими руками. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. А в помешканні – добра всякого! Вночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати у срібленому кріслі. На широкій долині слуги землю обробляли, хліб вирощували, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.

Слуги й служниці жили не в палаці, а далеко від нього,

в дерев’яних зрубах та землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом. Ні чоловіки, ні жінки, ні літні люди, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна і йти собі шукати іншої роботи, мусили жити і вмирати кріпаками.

Поміж цієї челяді служив у Силуна один хлопець, якого звали Карпом Дніпровським, що прийшов сюди від берегів Дніпра. Він подався у мандри ще десятирічним хлопчиком: шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їй чимось допомогти. Служив Карпо рік, другий, п’ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю та жито, ячмінь і овес, збирав хліб. Не тільки за себе працював, а й іншим допомагав, бо жалів слабих.

Полюбили його всі слуги й служниці. За чесність, працьовитість, справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до землі нагинався. Тяжко йому було дивитись, як Силун усе забирає, а народ голодує. Коли Карпові сповнилось двадцять літ, вирішив додому повертатись. Був певен, що за добру працю пан йому заплатить, і він повернеться до матері не з порожніми руками. І тільки про це тепер і думав. Усе розмірковував, як з паном поговорити про розрахунок.

1. Якою була наша земля в давні-предавні часи? Прочитай, як про це сказано в легенді.

2. Про яких двох героїв ти дізнався з цієї частини легенди? Як їх звали? Чим вони займалися?

3. Які риси характеру в Карпа і Силуна? Підтвердь відповідь уривками з тексту.

4. У наступній частині легенди розповідається про те, як виникли гори Карпати. Вислови здогадку, як це могло статися. Пов’яжи історію про виникнення Карпат із Карпом та Силуном.

5. Прочитай наступну частину легенди, перевір свої здогадки. Дізнайся, чия версія в класі була найближчою до тексту легенди.

Одного разу вночі він вийшов надвір подихати свіжим повітрям. Проходив біля наймитських хатинок і раптом побачив якусь тінь. Упізнав Силуна. Той ішов подивитися, як худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном. Коли Силун наблизився, Карпо закашляв, щоб привернути до себе увагу.

– Чому ти тут, Карпе? – озвався Силун, упізнавши хлопця. – Чи не дівча виглядаєш?

– Не дівча, – відповів Карпо, – а Вас, світлий пане. Маю з Вами поговорити. Служив я Вам довго й чесно, та маю додому повертатися, аби матінку живою застати… Платню за службу хочу попросити.

Силун спочатку подумав, що слуга жартує, бо досі ніхто не наважувався проситися в нього піти геть. Та й платні ніхто не вимагав.

Тарас Данилич. Осінь у Карпатах

Але Карпо й не думав відступати:

– Я чесно служив, світлий пане. І моя робота, гадаю, щось коштує.

– Нікуди не підеш! – розізлився пан. – То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.

– Я піду, пане, – стояв на своєму Карпо. – Лише ще раз Вам мушу сказати, що я повинен одержати за свою роботу гроші.

Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг

– Туди, під землю, тебе відпущу! – лютився він, показуючи пальцем униз і приступаючи до парубка. – Там буде твоя платня.

Та хлопець не відступав ані на крок.

– За мою роботу, пане, прийдеться платити, – ще раз нагадав, ніби й не чув панської погрози.

Ця відповідь ще більше розізлила Силуна: закипів так, що аж очі кров’ю налились, а з рота вогонь пішов. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив об землю. Ударив так, що аж яма зробилася. Але слузі нічого не сталося, підвівся на ноги і відчув у собі непереможну силу, то, мабуть, землиця подарувала її йому за те, що чесно працював на ній. Схопив Карпо Силуна, вдарив ним об землю, далі – ще раз і ще раз, не витримала матінка-земля тих ударів, розкололася. І опинився Силун у підземній печері, в яку хотів загнати непокірного слугу. Даремно він намагався вибратися на поверхню: земля зімкнулася, і не можна було знайти жодної щілинки. Тоді вдався Силун до власної сили. Вдарив ногою об земну кору – вона вигнулася та не відкрилася, вдарив другою – вигнулася ще більше, але не відкрилася. Спробував головою пробити землю, плечима витиснути – марно, кулаками гатив – теж не допомогло. Але від його ударів на землі прерівній гора за горою робилася, і чим дужче бив собою Силун-велетень, тим вищі гори здіймалися навколо.

А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там гори з’явилися найвищі.

Уранці, коли прокинулись наймити і побачили, що трапилося, дуже здивувалися. Навколо – гори, а там, де був палац, нічого не лишилося, усе провалилося у прірву. Чуду давались люди, а потім зібралися на велику раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишитися.

А горам на честь Карпа дали назву Карпати.

Люди зажили по-новому. Одні залишились на рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися дерева рубати, хати будувати. Кажуть, що Силун дотепер не затих під землею, пробує вирватися, але даремно, бо постарів, і гори більше не ростуть від його ударів. То вже не вирватись йому на поверхню ніколи!

ПОМІРКУЙ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Розглянь карту. На ній позначено землі України. Знайди на карті, де могли відбуватися події, зображені в легенді. Покажи приблизно шлях Карпа Дніпровського від дому на заробітки. Прочитай підтвердження своєї думки в тексті.

2. Що є незвичним у розказаній історії? Що могло відбуватися насправді, а що додано завдяки народній фантазії?

3. Прочитай виразно розмову між Силуном і Карпом. Передавай інтонацією настрій героїв.

4. Назви по три-п’ять прикметників, якими ти опишеш характери Карпа та Силуна. Підтвердь кожну з рис характеру героїв їхніми вчинками.

5. Коли Карпо попросив у Силуна платню за роботу, той сприйняв цей вчинок як зухвалість Ще вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг). Чи згодний ти з Силуном? Свою відповідь обгрунтуй.

6. Чому у двобої матінка-земля Карпові додавала сил, а Силуна кинула в підземну печеру? Який урок хотів дати народ цим прикладом усім слухачам; легенди?

ЗБАГАЧУЙ СВОЄ МОВЛЕННЯ

Шовковиста трава – приємна на дотик, схожа на шовк.

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Пструг – риба, також її називають “форель струмкова”.

Грунь (труночок) – вершина гори, пагорба.

Газда – господар.

Челядь – прислуга.

У реченні Земля… вкрита вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями ти можеш не знати назв деяких дерев. Як із сусідніх слів можна здогадатися, які з цих дерев листяні, а які – хвойні? Перевір відповідь за Словничком-довідничком.





1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ – ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ
характеристика многогрішного