Характеристика образу дядьки Лева у драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки


Особливе місце відводить Леся Українка у своєму творі образу дядька Лева.
Цей персонаж поетеса описала так: “Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду: по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої товстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені…”
Ім’я Лев походить від грецького слова – власного імені, що виникло на основі загальної назви “лев” (великий хижий звір родини котячих). У народі цього звіра називають царем звірів, володарем лісу, лісним царем. Лукашевого дядька всі поважають, прислухаються до його порад.
Життєві засади, що визначають поведінку дядька Лева, його особистий досвід, дбайливе, по-справжньому господарське ставлення до природи роблять цей образ співзвучним нашому часу..Через нього Леся Українка ставить важливу для людства проблему – захист довкілля; саме в ньому втілює одну з головних думок п’єси: людина повинна бути мудрою і обачливою у своїх стосунках з природою, берегти усе живе на землі.
Цей мудрий старий поліщук із чистого душею і благородним серцем стоїть осторонь дрібних сварок і власницького користолюбства.
Заступаючись за Мавку перед матір’ю Лукаша, дядько

Лев: “Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша”.
Дядько Лев – типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил природи. Таємниці його мудрості пов’язані зі знанням найпоширеніших народних оберегів:
Я, небоже, знаю,
Як з чим і коло чого обійтися:
Де хрест покласти, де осику вбити,
Де просто тричі плюнути та й годі:
Посієм коло хижки мак-відюк,
Терлич посадимо коло порога, –
Та й не приступиться ніяка сила…
За народними уявленнями, хрест оберігає від диявола, але не від русалок, бо вони бояться терличу. Осиковий кілок боронить від упирів, мак-відюк – від неупокоєних мерців та відьом.
Дядько Лев завжди добрий, щирий, вірний своєму слову, він розуміє красу й силу лісу, охороняє його до самої своєї смерті. Зате й природа та всі її створіння шанують дядька Лева, бо він є живим прикладом гармонії у взаєминах людини і природи. Дядько Лев виступає розумним володарем сил природи, який живе у злагоді з нею. Ця постать символізує силу розуму і доброти, невичерпність джерел народної творчості, бо дядько Лев знає такі казки, “що їх ніхто не вміє”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Характеристика образу дядьки Лева у драмі-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки
на дорогу йду я в самотин