Вульгаризм

Вульгаризм (лат. vulgaris — брутальний, простий) — у стилістиці художнього мовлення — не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів («Енеїда» І. Котляревського, «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, «Між двох сил» В. Винниченка, новели В. Стефаника, Марка Черемшини, усмішки Остапа Вишні тощо), подеколи притаманний певній літературній течії, як, приміром, «котляревщина» чи авангардизм. В. спостерігається найбільше в сатиричних та гумористичних жанрах, однак він застосовується і в ліричних творах:

аж землячок,

Спасибі, признався

З циновими гудзиками:

«Де ты здесь узялся?»

«З України», — «Та як...

же ти

Й говорить не вмієш

По здешнему?» — «Ба ні, — кажу, —

Говорить умію,

Та не хочу» (Т. Шевченко).

У сьогоденній українській літературі В. наявні в доробку неоавангардистів, зокрема представників «Бу-Ба-Бу», «Нової літератури», приміром, у поезіях В. Цибулька, спрямованих на властиву авангардистському стилю епатажну прозаїзацію лірики:

Заплетений ганебний соціум а в нім

Намішано красунь з старечими руками

Немовби ті гектарами сапали масиви зір і буряків

І рок-н-рольних мудаків

Особливого поширення В. набули і в сучасній постмодерністській прозі («Рекреації», «Московіада» Ю. Андруховича, «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко та ін.). Вживання В. у художньому творі має бути відповідно вмотивованим, відповідати чуттю естетичної міри як запоруки чистоти літературної мови.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

Вульгаризм