ВОДЕВІЛЬ

Водевіль (франц. vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла у Франції, але щодо її етимології існують дві версії. За першою з них, назва походить від “водевірів” – веселих пісень (куплетів з рефреном), які складав народний поет Нормандії Олів’є Баслен, що жив у долині річки Вір (Vau de Vire). За іншою версією, назва водевілю походить від міських пісень (voix de ville – міські голоси). В першій

половині XVIII століття водевілем іменували пісні-куплети з приспівом, що були частиною ярмаркових народних п’єс. Наприкінці XVIII століття водевіль складається як драматичний жанр. Його рисами стають весела й легка інтрига, імпровізаційність, злободенний куплет. Напередодні революційних подій у Франції 1789 року водевіль стає найпопулярнішим жанром бульварного театру: кожне революційне угруповання використовує його зі своєю метою. В 1792 році в Парижі засновується спеціальний театр “Водевіль”.

У XIX столітті жанр втрачає свою політичну злободенність та гостроту. Тепер водевіль – просто жарт, йому притаманні

такі прийоми, як обов’язкова плутанина, випадкові збіги, непорозуміння, неочікувані перипетії. Величезний успіх мали в XIX столітті водевілі французьких драматургів Е. Скріба та Е. Лабіша. В Росії над п’єсами водевільного жанру працювали О. Грибоедов, Μ. Некрасов, В. Сологуб, Φ. Коні, Α. Чехов. Найпопулярнішими водевілями українських письменників є “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Простак” В. Гоголя, “По ревізії” М. Кропивниць-кого, “На перші гулі” С. Васильченка. У другій половині XIX століття на зміну водевілю приходить оперета.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ВОДЕВІЛЬ


речення з антонімами
ВОДЕВІЛЬ