ВІДШТОВХУВАННЯ

Смисл цього поняття полягає в тому, що письменник не сприймає художньо-концептуальну специфіку творчості своїх попередників. Водночас він відчуває спорідненість у використанні художніх засобів чи в стильовій манері викладу матеріалу. Основа подібної взаємодії грунтується на дихотомії “дружба – ворожнеча” творчих принципів осмислення навколишньої дійсності. Прикладом відштовхування в українській літературі може бути творчість неоромантиків (кінець XIX – початок XX ст.). До них належать Леся Українка, А. Кримський, О. Олесь, Б. Леп-кий,

М. Вороний, О. Кравченко, у творчості яких з’являється інше розуміння, ніж у їхніх попередників – українських романтиків 40-60-х років і пізнішого часу (О. Шпигоць-кий, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Петренко, Я. Щоголев та ін.), взаємовідношення світу і людини. Якщо в романтизмі ідеал перебував у минулому, відсутні були заклики до соціально-політичних дій, спрямованих на заміну існуючого ладу, то у творчості неоромантиків проглядаються акценти на переборення пасивної та духовної деградації народу, динамізм і суспільну активність окремо взятої людської особистості, подолання романтичної відчуженості від
навколишньої дійсності, пошуки ідеалу, взятого з життя, органічно пов’язаного з ідеями національного й соціального визволення.

У використанні ж художніх засобів чи в стильовій манері окремих письменників, як романтиків, так і неоромантиків, можна знайти чимало спільного.

Цікаві думки про “дружбу – ворожнечу” як основу відштовхування знаходимо в щоденниках П. Тичини: “Молюся перед тим, як починаю писати. До Шіллера, Шевченка, і до менших, недавніх, як Чумак. Це не молитва, бо я не прошу помогти мені щось написати. Це – горіння поміж друзями, це продовження того, що вони зробили”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ВІДШТОВХУВАННЯ


твір на тему моє улюблене свято
ВІДШТОВХУВАННЯ