ВАХНЯНИН НАТАЛЬ (АНАТОЛІЙ)


(псевд. Наталь з-над Сяну; 19.09.1841, м. Сенява біля Ярослава, тепер Польща – 11.02.1908, Львів) – прозаїк і перекладач, мистецтвознавець, композитор, громадський діяч.

Походив із сім’ї священика; освіту здобув у Віденському університеті. Лідер партії “народовців”. Автор пісень та інших музичних творів на слова Ю. Федьковича, гімну “Шалійте, шалійте, скажені кати” (слова О. Колесси), музики до “Назара Стодолі” Т. Шевченка, “Ярополка І Святославича” К. Устияновича, лібрето й опери “Купало”. Як письменник дебютував із реалістичною малою прозою в 60-ті роки (“Три недолі” та ін.). Публікувався в органах “народовців” “Мета”, “Вечерниці”; 1902 р. видав збірку оповідань “Оповідання і гуморески”. Об’єктом художнього моделювання реаліста було життя галицьких селян, міщан, урядовців, священиків, міжстанові стосунки (“Око за око”, “Під сіряком”, “Женщина”), Творам Н. Вахнянина притаманні гуманістичні співчуття селянській недолі, критицизм імперських порядків (зокрема, в Західній Україні) та польсько-шляхетських “основ суспільності”, демократичність змісту і форми, гумористична та іронічна тональність викладу (“Як я став політиком”, “Ловці”), вживання діалектно-лемківських словоформ.

Н. Вахнянин – організатор і керівник хорів, музичних товариств і закладів (Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові – 1903). Гармонізував народні пісні, укладав пісенники для шкіл.

Літ.: Гриневецький І. А. Н. Вахнянин. К., 1961.

В. Погребенник



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ВАХНЯНИН НАТАЛЬ (АНАТОЛІЙ)
твір на тему випадок з мого життя