Уславлення мужності й сили людського духу в поезії Лесі Українки – ІІІ варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА

10 клас

ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

У

III варіант

Один з найвизначніших поетів світу Гете колись сказав: “Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в країну”. Країна ця – творчість. Ідемо в країну Лесі, де все дихає любов’ю до людей, високою духовною силою і ніжністю.

В усьому, що писала Леся Українка, – від ніжної елегії до журнальної статті – клекоче сильний потік почуттів, лунає голос – внутрішньо розкутий, голос людини, яка пізнала свою силу. Слово Лесі Українки – це полум’я, яке, подібно до природного вогню – світить, і гріє, і спалює.

Уже після появи її першої збірки віршів “На крилах пісень” І. Франко проголосив знаменні слова “Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятись з Лесею Українкою”.

Відкривається збірка віршем “До тебе, Україна, наша бездольная мати”. Сум і плач над долею Батьківщини звучать у цій поезії, бо такою була тодішня дійсність. А у вірші “Contra spem spero” Леся Українка проголосила своє кредо:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Особливе місце у першій збірці поетеси зайняв вірш “Досвітні огні”, в якому Леся висловлює своє ставлення до страшної царської дійсності, уособленої в образі “темної

ночі”, що сховала людей під “чорні широкії крила”, підкоривши все живе “темній силі” примусивши його “спати як у могилі”. Леся Українка вітає появу на історичній арені великої, могутньої сили, яка зветься робітничим класом. Саме він поведе боротьбу зі світом зла до переможного кінця.

Твір цей дихає оптимізмом, вірою в перемогу світла над темрявою. Серед пітьми і мороку заклично лунає: “Ставай, хто живий, в кого думка повстала!” Своїм палким словом поетеса кличе до бою.

Поетичні твори Лесі Українки мають переважно громадське звучання. Проте її перу належать і справжні шедеври інтимної та пейзажної лірики. Особливо інтимна лірика хвилює нас силою духу, щирістю, глибиною справжнього людського почуття. Вражають зворушливі вірші, присвячені С. Мержинському близькому другові поетеси. Його передчасна смерть вирвала із зраненого серця болючі рядки, сповнені суму, розпачу, ридання. У цих віршах бринить розлука, тужить зболіла душа. Але ніколи громадянська мужність не покидає Лесю Українку. Вона завжди на полі битви, бо “в серці крики бойові лунають”. Леся насамперед – поет боротьби, сповненого мужності людського духу:

Гей, блискавице, громова сестрице,

Де ти? Розбий злії чари!

Хай ми хоч раз заговоримо громом,

Так як веснянії хмари!

Цикл поезій “Сльози-перли” має виразне політичне звучання. Поетеса розуміє, що сльози, навіть найбільш гіркі, не можуть зарадити народному горю: Що сльози там, де навіть крові мало”, її сльози-перли викрешували з байдужих душ іскри помсти, ставали пекучим вогнем, жаль і тугу обертали на знаряддя боротьби.

Леся Українка все своє житгя ладна була перетворити на подвиг, на вічне горіння. З любові до рідного іроду виростала її ненависть до покірного рабського носіння кайданів. Серце поетеси горить і стікає кров”ю від розуміння того, що у кайдани рабства закований дух народу, що раб змирився зі своїм ганебним становищем, своєю долею невільника і навіть не протестує. Сором гнітить і палить серце Лесі, і вона звертається до людського сумління, хоче розбудити почуття гідності і гордості, нагадати людині, що вона – одина! Рабство свідоме – рабство найганебніше. Ось му Леся з болісно-пекучим почуттям пише:

О, сором мовчки гинуть і страждати,

Як маєш в руках хоч заржавілий меч.

Ішли останні роки XIX століття. Це були часи революційного піднесення. І Леся закликає до боротьби, де “без упину лютує страшна, невсипуща війна”, де “грають на небі зірниці, ясні блискавиці”. Чути голос відважного борця:

Даю тобі сей меч, дарма, що ти не сильна,

Мій меч не тяжкий для відважних рук.

Битва буде нелегка, будуть поразки, падіння, страшні жертви і кров. Та все це дарма:

Я знаю се і жду страшних ночей,

Я жду, що серед них огонь той загориться,

Де жевріє залізо для мечей,

Гартується ясна і тверда криця.

Величний і могутній образ титана Прометея став провідним у зображенні позитивного героя, безстрашного борця, який уособлював ідеал всієї епохи. Нащадки Прометея ладні “краще ворогу на одсіч дати голову”, ніж ниціти у рабстві. Дух їх незалежний і нездоланний. Ось юнак, повержений, розпростертий, до землі прибитий списом, говорить “Убий, не здамся!” Ось невільниця гордо і зневажливо кидає в очі завойовникові:

Ти мене убити можеш,

Але жити не примусиш.

Оптимізм, віра в силу волелюбного духу – найпримітніші риси Лесиного слова, її поетичні образи не дають знидіти людському серцю. Вони будять думку, опромінюють радістю і вірою перемоги добра над злом.

Боротьба і праця. Ці дві провідні зорі супроводжували поетесу в житті. Життєстверджуючий пафос властивий усім творам Лесі. Саме це і дало підставу І. Франкові назвати Лесю Українку наймужнішим поетом України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Уславлення мужності й сили людського духу в поезії Лесі Українки – ІІІ варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА

чи легко бути білою вороною твір роздум