Україна – центральний мотив творчості Павла Грабовського

Тема України посідає важливе місце у творчості поета.
У першій збірці “Пролісок” (1894 р.), перебуваючи на засланні в Сибіру, П. Грабовський вірить, що Україну не знищать, “не зруйнують, серце-нене, Твої пекельники усі!” (“До України”). У вірші “До українців” він закликає земляків об’єднатися, щоб ширити освіту й любов для її процвітання. В інших поезіях (“До Русі – України”, “Народові українському”, “До українців”) поет накреслює програму дій, аби визволити Україну від поневолювачів.
П. Грабовський досить часто зображує Україну контрастними фарбами і то “сумною”, “оповитою темнотою”, (“О, яка ж ти сумна, Україно моя”), то сонячно освітленою (“Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне”). Втрачену державність України відтворюють усі ці функціонально виразні образи.
В умовах сибірської каторги національні почуття поета набули виразної позиції – дискурс України охоплює всю внутрішню структуру текстів.
Дискурсивна практика Грабовського в жанрі послання руйнувала старі жанрові правила, прокладаючи шлях символізованому моделюванню дійсності.
Перші рядки послання – циклу “До українців” підкреслюють стрімку дію монологу ліричного суб’єкта. Це пристрасні емоційні заклики: “Вставайте, українці! Рушаймо без ляку!” Голос поета сповнений експресії: “Боже!

Чи знайдеться край, так зрабований, як Україна, чи ні… Боже! За віщо так рученьки зв’язано Його надії синам, що й розмовлять та писати заказано Рідною мовою нам?”
Отже, у поезіях, присвячених зображенню України, П. Грабовський якнайповніше висловив свою любов до рідної землі, уболівання за її долю і водночас заклик до боротьби за її визволення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Україна – центральний мотив творчості Павла Грабовського
найрідніша в світі мама