Творчий шлях – Юрій Федькович


Юрій Федькович (1834-1888 pp.)

Творчий шлях

Літературний доробок письменника склали понад 400 поезій, співанок, балад, дум і поем, більше 60 повістей, оповідань, новел та інших жанрів малої прози.

Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада (сліди якої загублено) та романтичне оповідання “Der Renegat” (1859 p.). Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій (“Gedichte”, 1865 p.; “Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen”, 1882 р.) та надрукувавши ряд віршів у періодичних виданнях. Кілька творів, у тому числі німецький переклад трагедії “Довбуш”, лишилися в рукописах. У німецькомовній творчості Федькович порушував ті ж проблеми, що й у творчості українською мовою; нерідко твір німецькою мовою є перекладом або переспівом його українського твору, або навпаки.

Поетичні твори Федьковича німецькою мовою були високо оцінені Нойбауером, здобули схвальні відгуки І. Франка, О. Маковея, чеського літературознавця К. Кадлеца. Вихід збірки “Am Tscheremusch” був високо оцінений у Відні. Статтю про Федьковича було розміщено в “Історії німецько-австрійської літератури”.

Хоча Федькович починав як німецькомовний поет, знайомство з “Кобзарем” Шевченка спонукало його писати українською мовою. Під час перебування в цісарській армії Федькович познайомився також з творами Квітки-Основ’яненка і Марка

Вовчка, які справили на нього велике враження. Певний час буковинський поет навіть намагався наслідувати Шевченка.

Під час служби в армії Федькович використовував твори Шевченка для пробудження, соціальної і національної свідомості жовнірів. Згодом він згадає про це у своїй прозовій творчості.

В оповіданні “Кобзар і жовняри” Федькович показав, як на творах Шевченка жовніри вчилися грамоти, а потім зачитувалися ними, передавали із рук до рук: “А що вже з моїм “Кобзарем” та з Марком Вовчком подіялось, то й не сказати. Як стали їх, знаєте, возити варта від варти, касарня від касарні, від одного ” письменного” до другого, то тільки цумаття я вже достав, а не книжки…

З “Кобзаря” багато собі дечого повиписували наші “письменні”, а багато дечого повиучували і напам’ять”.

1876 р. Ю. Федькович завершив поетичний цикл “Дикі думи”, що являв собою своєрідний підсумковий огляд художніх ідей і мотивів його поезії.

Головними темами його творчості є жовнірство, національно-визвольна боротьба народу, краса гуцульських звичаїв і проблема суспільної ролі поета і поезії.

Темі жовнірства присвятив Ю. Федькович твори “Дезертир”, “Марш на Італію”, “Товариші”, “Золотий лев”, “Новобранчик”, “В арешті”. Будучи солдатом цісарської армії упродовж десяти років, Ю. Федькович добре знав побут солдатів, їх настрої під час військових дій, походів, особливо, коли вони були далеко під дому, на чужій землі. Його герої тужать за рідною домівкою, сумують за коханими, шкодують за марно втраченими роками, засуджують жорстокість офіцерів.

Знав письменник і психологію рекрутів, які залишили дома свої сім’ї. Проблему рекрутчини поет бачив зсередини: очима матері-вдови, яка намагалася з усієї сили заробити золотого лева, щоб відкупити сина від війська (“Золотий лев”), очима закоханої дівчини, яка прощається із своїм коханням (“Рожа”), очима сиріт, дружин, матерів.

У вірші “Шельвах” йдеться про юного жовніра, що годинами мусить вистоювати у морозну ніч на” вахті в тонкій солдатській куртці. Від холоду “серце в грудях мліє”.

Тема рекрутчини знаходить свій розвиток у поемі Федьковича “Новобранчик” (1662 p.). Автор виступає не лише проти рекрутчини, а й проти суспільного ладу, який її породив. Поема свідчила про те, що автор підносився до осуду австро-угорської реакційної системи і пропагував революційні ідеї.

У збірці “Поезії” поет вдається до художнього узагальнення в поданні картин тогочасної дійсності. У вірші “Пречиста діво, радуйся, Маріє!” автор на тлі прекрасної буковинської природи відтворює жахливі картини людських страждань: молодий жовнір лежить розстріляний, бо не хотів убивати інших людей, удова з дитям сидить під чужим тином, сироту багач цькує собаками. Після кожної сцени рефреном звучать саркастичні слова: “Пречиста діво, радуйся, Маріє!”

Ще однією тематичною групою віршів та поем Ю. Федьковича є твори, присвячені національно-визвольній боротьбі та народним ватажкам – Олексі Довбушу (“Довбуш”), Юрію Гінді (“Стрілецька пригода” та “Юрій Гінда”), Лук’яновіКобилиці(“Лук’ян Кобилиця”).

Популярним героєм поезії буковинського Кобзаря є Олекса Довбуш. Автор у баладі “Довбуш” доводить, що ватажок опришків та його друзі – не розбійники, а народні месники, наділені глибокими людськими почуттями. Значної уваги надає Федькович коханню Довбуша до Дзвінки, яке, зрештою, приводить героя до загибелі. Героїчно-романтичний образ народного месника перегукується з фольклорними мотивами. Поет мав намір створити цілий цикл віршів про Довбуша, але зміг реалізувати свій задум лише частково.

60-ті роки – це роки поглиблення демократичного світобачення поета. Його ідейне зростання засвідчила поема “Лук’ян Кобилиця”. ?



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Творчий шлях – Юрій Федькович
опис лісу