Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни” – Ваколюк Вікторія

Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року

Ваколюк Вікторія, 15 років

Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни”

Прекрасна Ярославна, як ті зорі,

Дружина Ігоря красива, молода.

Тонуло її серце в руськім горі –

В поході русичам зустрілася біда.

Князь Сіверський пішов війною

На половчан, у спалені степи.

Війна забрала русичів з собою

І щастя ніби в крові хтось втопив.

Зозулею кує на кожнім слові,

Сльозами поливає все навкруг.

Печаль княжни не передать в розмові –

В полоні її муж та друг.

Усе вона віддасть, щоб мати крила –

Вона на них перелетить хоч море.

Про це богів щовечора молила,

Щоб якось заспокоїть власне горе.

Благала Ярославна Світич ясний

Не тільки серце, її всю спалить.

Там князь в полоні половецькім гасне,

А серденько палає та горить!

Котились в Ярославни сльози сині

По зблідлим щокам до рідної землі.

Молилась мати за душу свого сина,

Що відлетіла на світанні на війні.

Дзвеніли дзвони Лаври та Софії

За русичів, заснулих у боях.

І навіть сонце, світило та не гріло.

Земля збирала війська прах.

І плач княжни, журба всього народу,

Тремтіли у повітрі всім та всюди.

Ревів Дніпро, не чув він зроду,

Щоб на Русі так сумували люди.

Сходить сонце, у Києві ранок.

Машини шумлять. На роботу ідуть.

Ще в пам’яті є кривавий світанок.

У дзвонах плач княгині ще чуть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни” – Ваколюк Вікторія

яке майбутнє чекає елізу за пєсою пігмаліон