Твір на тему – Історичні джерела роману П. Куліша “Чорна рада”

Свій роман “Чорна рада. Хроніка 1663 р.” Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко – вірші “Три літа”, а М. Костомаров – грунтовне дослідження з історії України “Богдан Хмельницький”. Куліш писав текст одночасно українською та російською мовами, а окреме видання твору з’явилося лише 1857 р., серед перших же читачів його був Тарас Шевченко.

Відомо, що джерелом “Чорної ради” є козацькі літописи XVII – XVIII ст, зокрема це – видатна історико-літературна пам’ятка “Літопис Самовидця”, про що автор зізнався в епілозі роману. В основу твору також покладено козацький літопис Григорія Граб’янки про події в Україні 1663 р., навіть прототипом одного з героїв роману – полковника Івана Шрама – був реальний історичний персонаж – полковник Іван Попович.

Звернення Куліша до історії невипадкове, в основу сюжету свого твору він поклав літописне оповідання про істричні події “чорної” ради, котра відбулася 17-18 червня 1663 р. на околиці Ніжина. Унаслідок несприятливих обставин після смерті Б. Хмельницького почався розкол єдиної політичної цілості України – на Правобережжя та Лівобережжя. На Правобережжі, яке залишилося під зверхністю Польщі, гетьманував Павло Тетеря, а на Лівобережжі, яке підпорядкувала собі Росія, точилася гостра боротьба між декількома претендентами на булаву. Кошовому отаманові Брюховецькому завдяки

підтримці царської адміністрації та за допомогою обіцянок удалося схилити на свій бік Запоріжжя, козацьку чернь і низи суспільства та на “чорній раді” “доскочити булави”. Так розгорілося полум’я соціальної ненависті, грабунку, вбивств визначних козаків, а на тлі таких історичних подій розгортається романтичне кохання героїв роману Перта Шраменка та Лесі Череванівни.

Автор, прихильний до городових козаків, негативно характеризує політичну роль Запоріжжя, яке, на його думку, стало історичним анахронізмом і перетворилося на джерело соціальних зворушень, що зсередини підривало незміцнілу молоду українську державність. Проте автор не відмовляє січовикам у патріотизмі, хоробрості, здатності до самопожертви, побратимства, за які вони “припадали до душі всякому” українцеві.

Змальовуючи картину “чорної” ради, письменник довіряє Самовидцеві як свідкові, який усе зобразив до дрібниць, але Куліш не наслідує літопис дослівно, творчо трансформуючи його ідеї та образи.

Значення українського літописання та його вплив на історію та літературу віздначали І. Франко й М. Грушевський, і П. Куліш, як зазначила низка літературознавчих робіт, у написанні свого роману теж користувався декількома літописнми джерелами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Твір на тему – Історичні джерела роману П. Куліша “Чорна рада”

3 літературні казки