Трагічність долі Есмеральди (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”)


Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона – втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою, щирою вдачею, співчуває жорстокій долі.
Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяких “фокусів”.
Есмеральда – добра та чуйна людина. Почувши волання горбаня Квазімодо на Гревському майдані, де його шмагали нагаями за неї ж, “циганка” єдина з усієї багатотисячної юрби підійшла до в’язня та напоїла його водою зі своєї фляги. Побачивши біля ешафоту у “Дворі чудес” П’єра Гренгуара, який свого часу допоміг їй у скрутну хвилину, вона погоджується “узяти його собі за чоловіка”. Так вона врятувала людину. Причому зробила це безкорисливо.
Найчільніше місце в душі героїні посідає кохання. Вона палко покохала ротмістра Феба де Шатопера. Але він лише прагнув своєю зовнішністю досягти ефекту, щоб, вигідно одружившись, покращити майновий стан. Саме тому ця романтична любов виявилася для Есмеральди трагічною.
“Циганка” спокійно дивиться в майбутнє, яке не обіцяє їй, танцюристці, шлюбу з офіцером-шляхтичем: їй небагато потрібно,

щоб бути щасливою. Усе це свідчить про те, що перед нами великої сили краса, великої сили пристрасть, багатство душі й моралі, що могло б прикрасити й значнішу особистість, ніж Феб.
В ім’я свого полум’яного кохання Есмеральда навіть згодна стати коханкою Феба, а потім і служкою, щоб чистити його остроги, одяг, взуття. Отже, перед нами цільна натура, довершена і душею, і тілом.
Цей роман змушує кожного замислитися над сенсом людського буття, над тим, що найважливіше в житті мати добре серце та щиру душу, не бути байдужим до чужого горя.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Трагічність долі Есмеральди (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”)
текст опис бабуся