Тин
Тин – образ-персонаж, в якому відбиваються риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, а він при цьому залишається яскраво індивідуальним, неповторним.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Тин
вік живи вік учись
Related posts:
- Теорія літератури: Ліричний відступ Ліричний відступ – особливість композиції у літературно-художньому творі , коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Ліричні відступи...
- Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно...
- Скільки знаєш ти мов – стільки разів ти людина (II в.) Відомий гуманітарій Іван Огієнко переконливо довів: у мові конденсується духовна енергія народу. Та чи тільки енергія? Мова несе в собі генетичну пам’ять народу, його історію, культуру, звичаї. Мова відбиває національний характер, менталітет. Тому, мабуть, і...
- Художня деталь Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, який полягає у виділенні особливо значущого елементу художнього образу. Через художню деталь виявляється спосіб художнього мислення письменника, поета. Художня деталь може бути речовою, портретною, пейзажною, інтер’єрною, психологічною,...
- Жовтневе коло “Жовтневе коло” – літературна група українських письменників-емігрантів лівої орієнтації, яка виникла в Празі в середині 20-х. До неї входили А. Павлюк, В. Хмелюк, С. Масляк та ін. Мала зв’язки з лівими авангардистськими течіями в чеській...
- Іронічне ставлення до суспільства у творі Е. Т. А. Гофмана “Крихітна Цахес на прізвисько Ціннобер” І. Іронія та її форми у художньому тексті. ІІ. Іронія у творі Гофмана “Крихітка Цахес…”. Герої Гофмана як засіб показати філістерське суспільство. Центральна метафора твору як спосіб іронічного висвітлення влади золота. Гра у творі Гофмана...
- Бриколаж Бриколаж (фр. bricolage) – майстрування міфологічної думки. Термін запроваджений французьким етнологом-структуралістом К. Леві-Строссом для того, аби провести відмінності між неолітичним та галілеєвським світобаченням; тобто Б. протистоїть “інженерії”, діючи за допомогою знаків, а не понять. Міфологічне...
- Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи...
- Публіцистична лірика Публіцистична лірика – тенденційні ліричні твори, в яких виражаються актуальні світоглядні, політичні та ін. погляди. Предметом П. л. є цінності ідеологічні, соціальні, подеколи за рахунок естетичних. Мета вірша – утвердження або заперечення якоїсь думки. Часопростір...
- Ментальність Ментальність (лат. mens – розум, мислення, душевний склад) – глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, усталена і водночас динамічна сукупність настанов особистості, демографічної групи у сприйманні залежно від етногенетичної пам’яті, культури тощо. Вперше цей термін...
- Образ як форма буття художнього твору РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.1. Визначення художнього образу 2.1.2. Образ як форма буття художнього твору Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у зв’язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного...
- Що лежить в основі понять “літературний напрям”, “літературна течія”? Схожі за стилем письменники нерідко об’єднуються в літературні групи, школи, напрями, течії. У певні періоди розвитку мистецтва слова з’являються напрями, які репрезентують письменники зі спільними принципами зображення життя, естетичними ідеалами та уподобаннями, проте їх світоглядні...
- Засоби словотворчого увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.1. Засоби словотворчого увиразнення мовлення До засобів словотворчого увиразнення належать слова або форми слів, наявність яких у тій чи іншій мовлення...
- ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ Художні взаємовпливи – це різного характеру впливи одних мистецьких явищ на інші, розмаїті форми впливу всередині літератури чи взаємозв’язки сучасної літератури з художньою культурою минулих епох, звернення до творчості різних народів. При цьому відсутні просторові...
- Логос “Логос” – літературна група українських письменників католицького спрямування у Львові (1927-31). Друкованим органом “Л.” був журнал “Поступ”, твори учасників групи виходили у видавництві “Добра книжка”. До групи належали О. Мох (Орест Петрійчук), Гр. Лужницький (Меріям),...
- Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: , ). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі...
- Роль мови в процесі формування нації – І варіант 9 клас І варіант Раби – це нація, Котра не має Слова, Тому й не може захистите себе. О. Пахльовська Більше десяти років минуло з того часу, як Україна стала незалежною державою, як встала на...
- Етнопсихологія Етнопсихологія (грецьк. ethnos – плем’я народ, psyche – душа, idgos ~ вчення) – наука про психічні особливості, ментальність народу, властивості національного характеру. В Україні Е. започаткована працями М. Костомарова, В. Антоновича, І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова,...
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача,...
- “Академический кружок” “Академический кружок” – студентське товариство “москвофільської” орієнтації, яке діяло у Львові 1871-95. Під впливом І. Франка, М. Павлика, І. Белея (лютий 1876 – червень 1877) “А. к.” займався і посутніми справами тогочасного українського суспільства, після...
- Манера Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) – особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд,...
- Аспанфут Аспанфут – Асоціація панфутуристів, утворилася 1921 у Києві на основі літературного угруповання “Фламінго”, “Ударної групи поетів-футуристів” та науково-мистецької групи “Комкосмос” за ініціативою М. Семенка (Гео Шкурупій, Юліан Шпол, О. Слісаренко, М. Терещенко, М. Ірчан, пізніше...
- Колодчанські пісні Колодчанські пісні – цикл жартівливих гаївок-веснянок, дівочих передражнювань хлопців під час весняно-літніх забав і розваг молоді, що мали узагальнену назву “Вулиця”. Молодіжна громада, яка складалася з парубочого та дівочого станів, у таких забавах налагоджувала свої...
- Вокалізм Вокалізм (лат. vocalis – “голосний”) – система голосних фонем певної мови з усіма їх рисами, які виявляються у процесі артикуляції в мовленні. При вимові голосних (вокальних) звуків органи вимовляння не утворюють жодних перешкод, тому ці...
- Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця...
- Характер – СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 4.СТРУКТУРА І ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 4.3. Характер Літературним характером (грец. – відмітна риса, ознака, особливість) називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює...
- Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “До...
- ХАРАКТЕР ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Літературним характером (грец. χαρακτήρ – відмітна риса, ознака, особливість) називається та конкретна сукупність душевних рис, що визначає індивідуальність зображуваної особи й водночас узагальнює собою певні життєві типи людей, які постають у творі як предмет авторського...
- Громадянська лірика Громадянська лірика – умовна назва ліричних творів, в яких актуалізуються соціальні та національні мотиви. Однак вона не складає окремої групи. Г. л. присутня й у вірші-пейзажі (у вірші “Садок вишневий коло хати” Т. Шевченка мовиться...
- Проблема українізації в комедії “Мина Мазайло” Свою комедію Микола Куліш писав на “живому” матеріалі процесу українізації, запроваджуваної у 20-х роках. У своїй комедії драматург порушив проблему, яка його дуже хвилювала – бути чи не бути українській нації. Головний герой Мина Мазайло...