СОЛОВ’ЇНА СТОРОЖА – Пейзажем починається твір – визначається його настрій


Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015

КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ

ПЕЙЗАЖ У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ

Пейзажем починається твір – визначається його настрій

СОЛОВ’ЇНА СТОРОЖА

(Скорочено)

Недільний ранок, початок літа. Їдем у Канів. Раз у раз набігає дощ, іноді просто злива бурхає назустріч, затуманює скло машини. Потім ураз ніби розвидниться, навіть проблисне попереду блакитний клаптик неба.

У нашому товаристві – юна особа, дівча, цікаве до всього. Цій особі надається право обрати місце дія короткочасної зупинки.

– Ось тут! – вигукує дівча. – Або ні – краще тут!..

Всюди ж така краса! Життям буяє соковита зелень хлібів, садки та гаї. На узбіччі дороги стеляться руни гороху, густого, намоклого, блищать у рясній дощовій росі, суцільною смугою далеко вруняться1 обабіч асфальту.

Доки стоїмо, дівча, шукаючи стручків, весело плутається в горосі, заросилося по самі вуха, але горох, виявляється, ще без зернят, він поки що тільки цвіте.

А по другий бік траси – що там? Хліба й хліба, пшениці, овес, усе буйне, соковите, кожне стебло набрякло зеленою вологою. Ступиш крок – і з-поміж зеленого раптом зірочка синя!

– Що то синіє?

– Волошка.

– Гарна яка!

Для нашої супутниці все дивина, відкриття. Дівча в захваті, та й для нас, дорослих, це також радість…

А низом перепілка десь

із хлібів повноголосо сповістила про себе. Для нашої супутниці голос перепілчин і зовсім диво із див, адже дівча вперше чує оце:

– Під-падьом! Під-падьом!

Озвалося спершу за горбом, а потім раптово підпадьомкнуло зовсім близько, серед вівса, ніби перепілка навмисне перемістилася ближче до нас, щоб ми краще почули її, польову пустунку.

В цікавості застигла й жде.

– Побіжу! Підкрадусь тихенько!

Ледь русявіючи кісками серед вівса, дівча шаснуло в напрямі, де перепілка востаннє підпадьомкнула, але там тихо, там ніби справді вичікують, доки дівча підбіжить ближче, щоб потім враз, уже з іншого місця, ще голосніше, аж ніби задирливо:

– Під-падьом!

Перепілка ця, видно-таки, пустунка, вона нібито радіє, що є нагода їй побавитись з маленькою людиною. “Ось тут я! Ось тут я! Ану шукай мене!”. І голос подає то звідси, то звідси, загукує дівчину…

1 Вру́нитися – розвиватися, густо рости.

Пробуемо вистежити жартівницю – Кожен наполягає на своєму:

– Десь отут вона!

– Та ні – лівіше! Здається, отам!

Марні наші лови. Звабниця польова так і не з’явилася, не вдалося побачити: яка ж вона?

Ми біля входу в музей. На самій видноті перед музеєм, де троянда пишно квітує, в її кроні темніє маленьке, ледь помітне гніздо. І в ньому… пташка сидить.

– Ні, цього не вигадаєш: перед самісіньким входом до музею, весь час на чатах, така крихта…

– Солов’їна сторожа в наш час, мабуть, найнадійніша…

За Олесем Гончаром

– Назви персонажів твору. Доведи, що дівчинка до всього проявляла жваву цікавість.

– Якими словами автор називає перепілку? Знайди їх у тексті. Чому він її так називає?

– Розкажи, куди їхало дівча. Яка інформація в тексті тобі допомогла правильно це визначити?

– Якими враженнями збагатилася дівчинка? Які почуття пережили всі, хто був з нею?

– Поясни зміст виділеного речення.

– Доведуть, що захоплення, яким почалося оповідання, супроводжує персонажів твору до його закінчення.

– Виконайте завдання (на вибір):

1. Прочитайте виразно оповідання, розіграйте діалоги.

2. Складіть сценарій для кінофільму за змістом оповідання.

3. Пригадайте скоромовки, у яких є слово перепілка.

Прочитайте самостійно оповідання Василя Сухомлинського.

Ми їздили в Канів на могилу Тараса Григоровича Шевченка.

Коли піднялися на високу гору, де спить вічним сном наш великий поет, мене пройняло якесь щемливе хвилювання.

Бачимо далекі береги Дніпра, його могутні води, бачимо зелені ліси на високих кручах. І все це дороге для нас. Бо воно – тисячолітнє. Люди народжуються і вмирають, а народ вічний, безсмертний.

Я вперше відчув, що переді мною – Україна, що я її син. Ці високі гори, далекі степи – це моя рідна земля, а слово поетове – моя рідна мова. А рідна мова – це наша чиста криниця, без якої ми не зможемо жити.

Могила Тараса Шевченка в місті Каневі па Чернечій горі, скульптор Матвій Манізера

– Якими враженнями ділиться письменник? Що його найбільше схвилювало?

– Як письменник пояснив, що таке рідна земля, рідна мова?

– Прочитай опис Дніпра. З якими рядками Миколи Гоголя він співзвучний?

Повтори і пригадай

– Пригадай назву розділу, а також зміст оповідання Василя Сухомлинського “Краса, натхнення, радість і таємниця”. У яких творах краса природи викликає радість, бажання пізнати світ?

– Чи зрозуміло тобі, що таке натхнення? Які твори надихнули тебе на хороші справи?

– Які таємниці тобі відкрилися під час читання творів, міркування над їхнім змістом?

– Який опис тобі хочеться виразно прочитати з пам’яті? Хто його автор?

– Дніпро – символ України. Опиши Дніпро, використовуючи образні вислови з прочитаних текстів-описів.

– Як ти думаєш, кому відкриваються таємниці, хто здатен побачити красу в навколишньому? Ліна Костенко у творі “Маруся Чурай” пояснила так:

…Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна1,

Що хоч спинись і з Богом говори.

– Проведіть конкурс краси художнього слова: складіть свої описи природи, прочитайте вірші, описи з пам’яті.

1 Нетлі́нний – тут: вічний.





1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

СОЛОВ’ЇНА СТОРОЖА – Пейзажем починається твір – визначається його настрій
сербська народна казка жбан меду читати