Соціально-побутові казки – “СЛОВО НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ”

Підручник Літературне читання 4 клас – Коченгіна М. В. – Ранок 2015
Розділ 2 “СЛОВО – НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ”: УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Соціально-побутові казки

Соціально-побутові казки – це казки, у яких зображено події, наближені до реального життя людей.

Мудра дівчина

(Українська народна казка)

Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже:

– Потроху відробиш мені за неї.

Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:

– Віддай мені корову назад!

Той каже:

– Брате! Я ж тобі за неї відробив!

– Що ти там відробив,- як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!

Бідному жалко стало своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні,- то він і каже їм:

– Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.

– Кажіть, пане!

– Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете.

Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі:

– От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над усе гроші? Ге, моя корова буде!

Бідний

прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається:

– Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?

– Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не надумаю, що воно й є.

– А яка ж загадка, тату? – Маруся питає.

– Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?

– Е, тату, ситніш над усе – земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

– Чи ба? – каже батько.- Адже й справді так! Так же я й панові казатиму.

Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:

– Ану, відгадали?

– Відгадали, пане,- кажуть обидва. От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспішить, та й каже:

– Ситніш, пане, над усе – ваші кабани, а прудкіш над усе – ваші хорти, а миліш над усе – гроші!

– Е, брешеш, брешеш! – каже пан. Тоді до вбогого:

– Ану, ти!

– Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона всіх годує й напуває.

– Правда, правда! – каже пан.- Ну, а прудкіш що на світі?

– Прудкіш, пане, над усе – думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш.

– Так! Ну, а миліш? – питає він.

– А миліш над усе – сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

– Так, усе! – говорить пан.- Твоя корова. Тільки скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто сказав?

– Та що ж, пане,- каже вбогий,- є в мене дочка Маруся,- так це вона мене так навчила. Пан аж розсердився:

– Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох, спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.

Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його:

– Чого ви, тату, плачете?

– Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.

А дочка взяла горщечок каші та й каже:

– Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому,- нехай він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись з цих яєць.

Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже:

– Так і так дочка казала.

Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дає чоловікові й каже:

– Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче сто локіт полотна. А не зробить, то буде лихо.

Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже:

– Чого ви, тату, плачете?

– Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала сто локіт полотна.

Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:

– Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.

Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: “Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити”… Потім думав, думав та й каже чоловікові:

– Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні вбута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо!

Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:

– Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так.

І розказав їй усе. Маруся каже:

– Не журіться, тату,- все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця.

Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла гринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає – одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:

– Прицькуйте її собаками!

Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже:

– Ось вам, пане, гостинець.- Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він – пурх та й вилетів у відчинене вікно!

А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає:

– Чого вам, люди добрі?

– Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша,- один каже.

А другий чоловік каже:

– Ні, брехня,- моя! Розсудіть нас, пане!

От пан думав, думав та й каже:

– Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить,- та й привела.

От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому бігти,- взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже: – Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть – котра побіжить до лошати, то та й привела.

Зараз так і зробили. Пустили їх – так одна й побігла до лошати, а друга стоїть.

Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.

Чому брати пішли до пана? Порівняй відгадки, що дали багатий брат та донька бідного брата, на першу загадку пана. Чому вони були різні? Чому пан розсердився, коли убогий брат розповів йому про допомогу своєї доньки?

Ти вже знаєш, що в кожному літературному творі є головний герой і другорядні персонажі.

Головний герой постійно перебуває в центрі подій твору. Автор детально змальовує його зовнішність, характер, звички тощо. Головний герой активний, він постійно діє – змінюється сам, перетворює світ навколо себе, допомагає іншим.

Другорядні персонажі завжди поряд із головним героєм. Вони також можуть бути яскравими. Але їхня роль у творі – допомогти головному героєві виявити себе.

У цій казці головний літературний герой – мудра дівчинка Маруся, а другорядні персонажі – батько Марусі, бідний селянин, його брат-багатій та пан. Для чого в казці батько Марусі та пан, мені зрозуміло: пан загадує загадки та дає завдання батькові Марусі, батько сумує та плаче, розповідає все своїй доньці, і та виконує всі завдання замість нього. А навіщо в казці брат батька Марусі?

Крім того, розрізняють позитивних і негативних героїв.

Позитивний літературний герой (персонаж) – це дійова особа твору, подана як зразок для наслідування, взірець поведінки. Автор завжди перебуває на боці позитивного героя.

Негативний персонаж утілює в собі негативні риси характеру, здійснює негативні вчинки.

Маруся – це позитивний персонаж, так само, як і її батько.

Брат батька та пан – негативні персонажі. Так чи ні?

Доведіть, що пан із казки “Мудра дівчина” – негативний персонаж.

Повторюю, пригадую, творю

1. Про кого та про що були складені легенди?

2. Про кого та про що розповідається в міфах?

3. Героям міфів притаманні надприродні можливості та сила. Так чи ні?

4. Легенда і міф – це жанри усної народної творчості. Так чи ні?

5. Чим схожі між собою всі соціально-побутові казки?

6. Які риси характеру притаманні головним героям соціально-побутових казок?

7. Чим соціально-побутова казка відрізняється від чарівної казки, від казки про тварин?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Соціально-побутові казки – “СЛОВО НАЧЕ ПТАХ, НАРОДЖУЄТЬСЯ З КРИЛАМИ”

микола трублаїні пригоди