Скорочено – ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ

Якось дуже давно трапилась десь на землі велика посуха. Усюди, не лише в річках та озерах, а навіть у колодязях повисихала вся вода. Люди без води почали хворіти й помирати. Жила в тому краю вдова, в якої була лише одна дочка. Захворіла вдова, а дочка, щоб урятувати матір, узяла глечик та й пішла на пошуки води. Де вона її шукала, невідомо, але знайшла. Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі зустріла вона чоловіка, що вмирав без води. Допомогла йому дівчина, дала напитись і тим врятувала від смерті. Але за тим чоловіком зустрівся їй другий, потім третій, четвертий… сьомий. І кожного з них напувала дівчина, і всіх врятувала від смерті. Коли ж дивиться: води у глечику залишилося на самому дні.

Вирішила дівчина трохи відпочити, а глечик поставила коло себе на землю. Аж от вибіг їй назустріч собака. Хотів, мабуть, теж напитись. Та й перекинув глечика. А з того глечика вилетіло сім зірок великих і восьма – маленька. Та й поставали вони на небі – в пам’ять про щиру дівчину та врятовані нею душі: сім людських і одну собачу.

Ось ті зірки і є зоряний Віз, або душі тих людей, яких напувала дівчина, а восьма маленька – так то душа собаки, що перекинув глечик. Бог поставив ці зірки на небі. І назвали це сузір’я Віз. А за щирість та доброту дівчини Бог послав на ту країну дощ.

З давніх часів люди намагалися пояснити форму сузір’їв на небі. На їхню думку у кожному з них закладено той чи інший зміст.

Перед нами одна з версій трактування назви та форми сузір’я “Віз”, яке прославляє людське милосердя й доброту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Скорочено – ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ

софія київська опис