Сімейний звичай

Сімейний звичай У нашій сім’ї існує давній звичай: кожна жінка повинна вишити рушник своїм дітям. Я часто милуюся вишиванками, що залишилися від моїх прабабусь.

Для мене мама теж вишивала рушник. А я, затамувавши подих, спостерігала за цим дійством. Голка швидко миготіла в матусиних руках. А до різнокольорових ниток, які ненька вміло вплітала у візерунок, додавалися ще й промінчики сонця, що заглядало у вікно, біля якого зазвичай майструвала мама. Край рушничка вона оздоблювала червоними смужками, а посередині зацвітали на полотні дивовижної краси квіти. І обов’язково при цьому линула пісня. Мама говорила, що рушника без пісні не можна вишити.

Мені ставало так спокійно і затишно. Зрозуміла, що разом з рушниками до мене перейдуть у спадок безмежна любов та пам’ять моєї родини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Сімейний звичай


проблема злочину і кари у творі земля
Сімейний звичай