ШТРИХИ ДО ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

ШТРИХИ ДО ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА

Я нал усім, що зроблено, ставлю “nihil”…1

В. Махновський

Хай буду класик, а не футурист.

Співець рибалок, меду й Навзікаї2,

Але в житті і я свій, може, хист

(Коли він є) по вітру не розмаю.

М. Рильський

В історії світової культури кожна епоха, кожне століття має власне обличчя і вагомі здобутки. Цікаво спостерігати, як фахівці з культури певної доби на наукових конференціях або симпозіумах із запалом відстоюють неординарність і непересічність свого об’єкта дослідження, своєї епохи. Скажімо, знавці античної літератури переконливо й аргументовано доводять, що без творчого внеску митців Стародавніх Греції та Риму годі й уявити світовий культурний процес. Поза жодним сумнівом, вони матимуть рацію, бо європейська (зокрема й українська) література спиралася на античні традиції. Дослідники літератури доби реалізму самим лише переліком імен велетів світового письменства – Стендаль, Бальзак, Достоєвський. Толстой – змусять аудиторію шанобливо визнати незаперечний факт: ця доба є однією з основних і надзвичайно плідних у світовім літературі… Коли ж ідеться про літературу та культуру XX ст., усі визнають, що складнішої, суперечливо-драматичнішої та трагічно-оптимістичнішої епохи світова культура раніше не знала. Водночас без її доробку,

зокрема, без знакових явищ – авангардизму, модернізму, постмодернізму – сучасної літератури просто б не існувало. То якими ж були найхарактерніші риси, що визначили історико-літературний портрет XX ст.?

Для умонастроїв, що панували в суспільстві наприкінці XIX ст. (період “fin du siecle”3), характерні: знервована загостреність почуттів і витончено-меланхолійних переживань; декадентський сплін, песимізм і втома від життя; трагічні суперечності між ейфорією очікування майбутнього неабиякий острах перед ним, передчуття “порогу”, те не знаних катаклізмів і катастроф. Катаклізмн та катастрофи не забарилися, причому навіть більші та невідворотніші за обіцяні в найпохмуріших прогнозах і антиутопіях…

1 У цій цитаті В. Маяковського акумулювався умонастрій усього світового авангарду – заперечення, нігілізм (від латин, nihil ніщо, нічого) усього, що було раніше, насамперед культурної традиції.

2 Навзікая (Навсікая) – героїня поеми Гомера “Одіссея”, тут – символ дівочої чистоти, ідеал жінки, утілення мрії.

3 Кінець століття (букв, з фр.).

Звісно, людство й раніше знало, що таке війна, проте що таке світова війна до XX ст. воно ще не знало. Катастрофа Першої світової війни 1914 1918 pp., у якій брали участь 33 країни з 59 суверенних держав світу, а 1,5 млрд населення планети потрапило до мілітаристської “м’ясорубки”, яка забрала та скалічила життя понад 30 млн осіб, усе це залишило в пам’яті людства жахливі шрами, що не зарубцювалися й донині. Крім того, у Російській імперії, до якої тоді входила більша частина України, на початку XX ст. відбулися криваві й руйнівні революції (1905, 1917). а також громадянська війна, коли брат ішов на брата, батько вбивав сина, а син зраджував батька.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

ШТРИХИ ДО ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА – З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

читати народний малахій скорочено