Розкрийте історію створення збірки “Листя трави”. Висвітліть основні мотиви та композицію збірки


Розкрийте історію створення збірки “Листя трави”. Висвітліть основні мотиви та композицію збірки.

Збірка Уолта Уїтмена “Листя трави” посіла важливе місце серед поетичних надбань світової літератури. Творчий доробок поета приваблював читачів різноманітністю тематики, оригінальністю стилю, широким жанровим діапазоном.

Вірші, поеми, які ввійшли до збірки, не мали традиційного сюжету. Л. Герасимчук слушно зазначив: “…Циклічність (народження – праця – смерть – безсмертя) властива і всій книжці в цілому, і найголовнішим її складникам…. Поза увагою поета не залишилися ні звичайнісінькі картини американських буднів, ні соціальна трагедія расової нерівноправності, жодна з найважливіших подій у європейській історії XIX ст.”

“Листя трави” – збірка, яка прославила ім’я письменника. За життя поета вийшло дев’ять видань цієї книги. Перше її видання (1855) він набрав власноруч. Воно було здійснене за кошти автора, без вказівки на його ім’я. Книга містила 12 віршів і поем без назви. Але тут був його портрет і згадувалося про те, що права на видання мав Уолт Уїтмен. На обкладинці домінував зелений колір. “…Це прапор моїх почуттів, зітканий із зеленої тканини – кольору надії”, – пояснював поет. “Листя трави” – це переважно спроба передати мою власну емоційну та особистісну природу…спроба

деталізовано від початку до кінця відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині XIX сторіччя в Америці) і зробити це вільно, вичерпно і правдиво”, – писав Уітмен

У Леся Герасимчука читаємо: “…Якщо спробуємо визначити суть книжки “Листя трави”, то можна сказати: її тема – це сам Уолт Уїтмен, сюжет – людина і Всесвіт, ідея – вічне і неухильне торжество людини. Може, це звучить надто узагальнено, але ж саме таким був задум автора”.

Упродовж усього життя з кожним черговим виданням поет поповнював збірку, залишаючи символічну назву “Leaves of Grass”, яка могла перекладатися по-різному – “листя”, “стебла”, “паростки”, “аркуші” трави. Третє видання (1860) налічувало вже майже 100 віршів. Дев’яте (1892) – 400 поезій різного обсягу.

Твори, які ввійшли до збірки, автор поділив на 15 циклів. До кожного ввійшли поезії, об’єднані за певними темами. Цикли мали відповідні назви: “Присвяти” (оспівування простої окремої особистості, людей різних професій; розкриття очевидних істин життя), “Діти Адама” (показ гармонії фізіологічного і духовного в людині; оспівування краси людського тіла, фізичного і платонічного кохання), “Аїр благовонний” (розкриття ідей демократії; тема дружби, братерства, любові), “Перелітні птахи” (оспівування сили, можливостей молодого покоління; заклик до нового життя; сподівання на зміни в суспільстві), “Морські течії” (філософсько-пейзажна лірика), “При дорозі” (антирабовласницькі мотиви; незмінні картини життя), “Барабанний бій” (події Громадянської війни в США 1861-1865 p. p.; роль поета і поезії в роки війни), “Пам’яті президента Лінкольна” (вірші, присвячені президенту Лінкольну), “Осінні ручаї” (тема свободи, життя і смерті; проблема екології; мотиви повстання), “Шепіт божественної смерті” (безсмертя після смерті), “Від полудня до зіркової ночі” (музика кохання; негаразди життя; революція в Іспанії; “ніч, сон, смерть і зірки”), “Пісні розставань” (щасливе майбуття; схід і захід життя), “Дні семи десятиліття” (сенс щастя; підведення підсумків життя; мотиви самогубства; тема справжніх переможців),”Прощавай, моє Натхнення!” (оспівування сили поета, смерті в ім’я свободи, безсмертя і добра), “Ехо минулих літ” (відречення від небажаних фактів; визнання й оспівування життя, в якому люди стали рівноправними).

У збірці “Листя трави” наявні наскрізні теми й образи. Виділимо такі наскрізні теми: Людина – Особистість – Жінка – Чоловік; життя і смерть; Тіло і Душа; війна; Демократія; Природа; щастя. Серед наскрізних образів можемо виділити такі: Життя, Смерть, Сонце, Море, Повітря, Земля, Кохання.

У поезіях “Одне я співаю”, “Коли я міркував у тиші”, “На кораблях в океані”, “Історику” (цикл “Присвяти”) Уолт Уїтмен визначив зміст збірки, вдався до визначення образів “Листя трави”: “пою я войну”, “жизнь, безмерную в страсти”, “Человека Новых Времен”, “войну, куда более долгую и великую, чем любая другая”, “изменчивое счастье”, “песню битвы”, “Тело и вечную Душу”. Свою книгу автор назвав “поемою”, порівняв її з кораблем – “одиноким парусником, рассекающим эфир, бегущим к неизвестной цели, но всегда уверенным”.

Спеши, спеши, моя книга! Раскрой свои паруса, утлое судёнышко, над величественными волнами. Плыви всё дальше и пой, во все моря, через безграничную синь, неси мою песню…

У поезіях “Штатам”, “Народжений на Поманоці” (вірші 3,4,14,18), “Чую, співає Америка” (цикл “Присвяти”),”Для тебе, Демократія”, “Пісня різних професій”, “Наснилося мені місто”, “Я бачив дуб у Луїзіані” (цикл “Аїр благовонний”), “Піонери! Піонери!” (цикл “Перелітні птахи”), “Європа”, “Бостонська балада”, “Нашим штатам” (цикл “При дорозі”) відчутні політичні мотиви (підтримка ідей демократії, мрії про утопічне місто, сподівання на нове життя, в якому всі будуть рівноправними, ототожнення сили й величі Штатів із впливом релігії). Автор розкрив проблему культурного й економічного розвитку Америки, її становища на міжнародній арені.

Ліричний герой Уїтмена закликав до боротьби, до зміни життя на краще, пропонував брати приклад з країн, які прийняли ідеї демократії, беззаперечно вірить у свободу, проголошуючи:

Свобода! Пусть другие не верят в тебя, но я верю в тебя до конца.

Поет критично ставився до керівництва Америки, прагнув довести думку, що віра мали велике значення для досягнення успіху в будь-якій сфері життя, а особливо – для перемоги.

Я стою в стороне и смотрю, и меня глубоко изумляет,

Что тысячи людей идут за такими людьми, которые не верят в людей.

Оспівуючи просту окрему особистість, змальовуючи людей різних професій, розкриваючи очевидні істини життя, Уїтмен залишив за читачем право вибору:

Ты уже не будешь брать все явления мира из вторых или третьих рук,

Ты перестанешь смотреть глазами давно умерших или питаться книжными

Призраками,

И моими глазами ты не станешь смотреть, ты не возьмёшь у меня ничего, Ты выслушаешь и тех и других и профильтруешь всё через себя.

Погляд на людське тіло в поезії письменника-трансценденталіста нагадував ставлення до нього древніх греків, що не було характерним для літературної традиції XIX ст. Не випадково пуританська Америка не сприйняла його. Романтики оспівували людську душу, Уїтмен оспівав гармонію душі і тіла. Найбільш яскраве вираження ця тема знайшла у циклі “Діти Адама”.

Хрестоматійними стали вірші Уїтмена, присвячені пам’яті президента Лінкольна, убитого найманцем. Для поета він був символом демократії, улюбленим президентом. Вірші “Біля берегів голубого Онтаріо”, “О Капітан! Мій Капітан!” пронизані мотивами жалю і туги. Уїтмен, передавши почуття всіх американців, сумував, але не докоряв смерті:

Я плакал и всегда буду плакать – всякий раз, как вернётся весна…

У поезіях цього циклу втілені елементи романтичного світобачення з властивим Уїтменові космізмом. Важливу роль у структурі віршів відіграли образи-символи: Америка – корабель, Лінкольн – Капітан і батько.

О Капитан! мой Капитан! сквозь бурю мы прошли, Изведан каждый ураган, и клад мы обрели, И гавань ждёт, бурлит народ, колокола трезвонят, И все глядят на твой фрегат, отчаянный и грозный!

Тема війни знайшла відображення у циклі “Барабанний бій”, циклі “Дні семи десятиліття”. Автор оспівав людей, які надавали медичну допомогу пораненим, лікували не лише тіло, а й душу; розкрив проблему смерті.

Зазначимо, що у поезіях інших циклів Уїтмен захоплювався смертю, яка приносить “уверенность и душевный покой”. Але у віршах цього циклу поет розумів її безглуздість, непотрібність – під час Громадянської війни помирали юнаки.

Не забуду, как солнце взошло, как я поднялся с холодной земли и одеялом плотно укрытое тело солдата Схоронили там, где он пал..

У поезіях останніх циклів Уолт Уїтмен намагався підвести підсумки життя, критично поглянути на прожиті роки. Вкотре він висловив думку, що земля – це чудо, саме життя – чудо, Природа – жива істота, яка мала душу, а все, що існувало – ідеальне: “Не вижу я несовершенства вселенной”.

У поезіях “Багато, багато часу пізніше”, “Осцеола” (цикл “Прощавай, моє Натхнення!”) поет прощається зі своїм Натхненням:

Я ухожу, а куда – и сам не знаю,

Не знаю, что ждёт меня впереди, не знаю,

Встретимся ли мы с тобою.

Для нього ніч – це смерть, день – життя. Ліричний герой Уїтмена сподівався, що Натхнення, пройшовши з ним пліч-о-пліч упродовж життя, залишиться з ним і після смерті. Вони разом підуть у Безсмертя.

Як бачимо, проблематика збірки “Листя трави” досить широка. У поезіях постали такі Проблеми: культурного й економічного розвитку Америки; братерства народів, націй; значення війни, повстання для змін у житті суспільства; науки і релігії; еволюції життя; смерті і безсмертя; рівності чоловіка і жінки; краси людського тіла; гармонії фізичного і духовного в людині; взаємозв’язку, взаємодії людини і Природи; розуміння читачами віршів, думок автора.

Ключове місце у книзі належало поемі “Пісня про себе”, що, за словами В. Мацапури, стала своєрідним маніфестом автора.

“Пісня про себе” не мала сюжету в загальноприйнятому значенні цього терміна. Але вона, як і книга в цілому, мала ліричний центр: рух думок, почуттів об’єднав Образ ліричного героя. Суб’єкт оповіді – “Я” – близький постаті творця книги, але не тотожний йому. “У мене є лише один центральний образ – узагальнена людська особистість, типізована через самого себе, – писав Уїтмен. – Але моя книга примушує мене, навіть робить абсолютно необхідним для кожного читача поставити себе на головне місце, зробитися живим джерелом, головною діючою особою, яка переживає кожну сторінку, кожне почуття, кожен рядок.”

Поетичне “Я” Уїтмена постійно перевтілювалося в інших людей, явища природи, було представником “усіх епох і всіх земель”, мало узагальнений філософський характер: “лоцман играет в кегли”, “охотник крадётся за дичью”, “дьяконы стоят пред алтарём”, “прядильщица ходит взад и вперёд”, “фермер выходит пройтись в воскресенье”, “тело калеки привязано к столу хирурга”, “девушку – квартеронку продают с молотка”, “полисмен обходит участок”, “юнец управляет фургоном”, “негры машут мотыгами на сахарном поле”, “подросток слушает музыку дождя”, “знаток озирает картины на выставке”, “дирижер отбивает такт в оркестре”, “разносчик потеет под тяжестью короба”, “невеста оправляет белое платье”, “проститутка волочит шаль по земле”, “президент ведёт заседание совета”, “плотники настилают полы”… – “и все они льются в меня, и я вливаюсь в них, и все они – я, из них изо всех и из каждого я тку эту песню о себе”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Розкрийте історію створення збірки “Листя трави”. Висвітліть основні мотиви та композицію збірки
анастазі де ресто характеристика образу