Розділ 1 “ІСТОРІЯ НАШОГО НАРОДУ – КОЛИСКА НАШОЇ КУЛЬТУРИ”


Підручник Літературне читання 4 клас – Коченгіна М. В. – Ранок 2015
Розділ 1 “ІСТОРІЯ НАШОГО НАРОДУ – КОЛИСКА НАШОЇ КУЛЬТУРИ”: ТВОРИ ПРО МИНУЛЕ УКРАЇНИ

Прочитаю ці твори і дізнаюсь про те, у яких богів вірили слов’яни, як виник Київ, хто такі літописці. Мабуть, дізнаюсь чимало нових слів. А ще навчуся краще читати.

А що очікуєш ти від знайомства з творами розділу?

Розглянь малюнок. Що це за поселення? Який момент із життя наших пращурів зображено на малюнку?

Україна

Ненька наша Україна –

Мова рідна, рідний спів.

Це земля свята, єдина

Наших прадідів-батьків.

Микола Щербак

Прочитай мовчки. Знайди нову для себе інформацію.

Віра наших предків

Основу культурних надбань кожного народу складають його вірування, звичаї.

Наші предки поклонялись деревам і духам води, вірили в зорі і Долю. Іноземні мандрівники, вітчизняні літописці X-XI століть повідомляють імена найшанованіших і наймогутніших слов’янських богів: Дажбог, Перун, Велес, Мокош. А були ще Стрибог, Род, Лада і Лель, які з часом забулися, зникли із життя людського. З прийняттям нової релігії – християнства – давніх богів забули. І хоча з точки зору сучасної людини віра та наївна і звичаї ті дивні, нехристиянські, відмовитись від них, забути їх неможливо, бо то історія нашого народу, колиска його культури.

За Григорієм Бондаренком

Склади

за змістом тексту одне запитання і дай на нього відповідь.

Заспів

(Уривок із поеми “Княжа Україна”)

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Ах, тоді була живою

Вся природа навкруги

І людину оточали

Духи – друзі й вороги.

Рано вдосвіта на сході

Прокидавсь ясний Дажбог

І ходив-блукав до ночі

Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках

Волос пас овець гладких,

Грів їх вовною м’якою,

Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,

По пустелі степовій

Бог Стрибог літав на крилах,

Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах

Вічно землю об’їздив,

Часом плакав, як дитина,

Часом сурмами будив…

А в річках жили русалки,

Хапуни-водяники,

Лісовик свистів у лісі,

І сміялися мавки.

Треба добре було знати

Душі всіх богів земних,

То коритись, то змагатись,

То просити ласки в них.

Олександр Олесь

– Навіщо пращурам сучасних українців треба було знати всіх богів?

Випиши в зошит імена богів, у яких вірили слов’яни.

Допоможемо Лесику скласти невеличку доповідь про стародавніх слов’янських богів. Ми починаємо, а ти продовжуй:

Предки сучасних українців вірили у багатьох богів. Особливо шанували Дажбога, бога Сонця.

Читай наступний текст і думай, яка інформація є для тебе новою, а яка вже відома.

Великий літописець

(Уривок)

– Так ось ти який, монастир Печерський,- промовив тихо юнак. Поправив торбу за плечима. Огледівся. З великого одноповерхового будинку вийшли люди в чорному довгому одязі. А далі, у великому саду, працювали у такій же одежі інші люди. Стримані і зосереджені, вони були зайняті кожен своєю справою.

Тихо била в берег вода дніпрова. Таке ж тихе і спокійне життя монастирське.

Так почалось життя в Києво-Печерському монастирі великого літописця землі нашої – преподобного Нестора.

Розумний і грамотний молодий чернець, який знав грецьку мову, не розставався з книжкою. Він зрозумів, що це – його покликання. Книга стала справою життя. Швидко засвоїв багато премудрощів творення книги рукописної.

А ще пізніше до нього самого стали за порадою звертатись.

– Поясни, отче, як палітурку зшити? – питають його.

– Один аркуш пергаменту до другого укладаємо,- виходить зошит. Зрозуміло?

– Зрозуміло,- відповідають.

– Скріплюємо разом аркуші зошита. Беремо ремінь сиром’ятний і до нього пришиваємо зошит. Зрозуміло?

– Зрозуміло,- відповідають.

– Потім беремо дві дощечки однакові. Одну на початок. Другу – в кінець. Начебто покришки вийшли, і кріпимо ременем з дошками.

– Так ось відкіля прислів’я “Прочитати книжку від дошки до дошки” пішло,- тихо сказав один чернець.

– Про мудрість книжкову багато у народі слів добрих сказано. Щоб книга очі тішила, дошку зовні обтягти можна тканиною або шкірою.

Доповнили ввічливо учні:

– А можна і в оклад убрати.

– Можна камінням коштовним прикрасити.

– Спинку палітурки можна пласкою чи круглуватою виконати.

– Та не забути зав’язки і застібки зі шкіри.

Ділився щиро Нестор своїми знаннями. Тому любили його однолітки і старці. До всього мав діло переписувач Нестор. Дивився, як пергамент виготовляли. Ченці прозивали його “телятина”, або “харотья”.

Замочують в розсолі у діжках дубових шкіри телят або ягнят. Як полежать трохи – ну їх руками м’яти.

Дивиться Нестор, як писці розліновують під лінійку пахучі свіжі аркуші. Вчився сам і інших учив писати, рівно і правильно. Щоб літери виходили чіткі, майже квадратні.

Карав недбайливих, коли чорнило псували:

– Нащо чорнило зіпсував? Я тебе скільки вчив сажі класти?

Червонів інок, відповідав затинаючись:

– Дві жмені, отче.

– А ти скільки поклав?

– Одну.

– Ось і вийшло воно рідким, що на сторінці і письма не видно.

– А ти,- говорив він другому писцю,- відвар чорнильний не догледів. Кору дубову і вільхову справно зібрав, висушив її чудово. А вода в горщику геть википіла. Дров у вогонь поменше накладай. Надалі не помиляйся.

– Молодець,- хвалив третього,- рівний рядок, що твоя стріла. Не забувай чорнило просушувати. Не шкодуй піску дніпрового.

Молодий послушник, почувши похвалу, обережно поставив на край стола пісочницю. Перевірив для певності, чи надійно тримається покривка з дірочками.

– Пісок зайвий струси,- повчає Нестор.

Взяв у руки аркуш пергаменту. Прочитав не кваплячись. Слова, як тоді було заведено, у кожному рядку не розділялись. Тільки абзаци виділялись. Привернув увагу:

– Вправно виділяєш буквицею рядок новий. Не любити книжкову справу неможливо.

Цінували в Києві людей освічених. Але письменник Нестор не загордився.

Зранку до ночі просиджував він у келії монастирській. Що сам знав – передавав молодшим.

Євген Білоусов

Звідки пішло прислів’я “Прочитати книжку від дошки до дошки”?

Написані на пергаменті чорнилами букви просушували на сонці. Так чи ні?

Випиши слова, які використовував автор, щоб схарактеризувати літописця Нестора.

Повторюю, пригадую, творю

1. Який твір цього розділу тобі найбільш запам’ятався? Чому?

2. Сформулюй своїми словами, що таке літопис.

3. Уяви: ти працюєш екскурсоводом у музеї, у якому зберігаються стародавні літописи. Що ти розкажеш екскурсантам-першокласникам про те, як створювали літописи? Щоб підготувати розповідь, разом із сусідою по парті спочатку складіть план, який допоможе виконати завдання.

Намагайся дізнатися більше! Спробуй знайти інформацію про те, у яких музеях України зберігаються стародавні літописи. Дізнайся, як називаються ці літописи, про що в них ідеться. Підготуй повідомлення, з яким ти виступиш на уроці.





1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Розділ 1 “ІСТОРІЯ НАШОГО НАРОДУ – КОЛИСКА НАШОЇ КУЛЬТУРИ”
емма андієвська казка про яян