РИБАЛКА – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ

ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ

РИБАЛКА

Вода шумить, вода бурлить;

Рибалка, повен дум,

Закинув вудку і сидить,

Вдивившись сумно в шум.

Сидів, дивився довгий час…

Враз розійшлась вода,

І з хвилі вирнула нараз

Русалка молода.

І сумно мовила вона:

“Чом вабиш ти мій рід

Людською хитрістю зо дна

В жаркий пекельний світ?

Якби ти знав, як рибці тій

Приємно у воді,

Ти й сам туди б зійшов як стій,-

Одужав би тоді.

Чи ж сонце й місяць з вишини

Не люблять моря, хвиль?

Чи не вертаються ж вони

Ще кращими звідціль?

Тебе ж не вабить ця блакить,

Ця люба голубінь,

Ні власні очі – йти спочити

У росяну глибінь?”

Вода шумить, вода бурлить,

Так пеститься до ніг,-

А серце тугою в’ялить,

Він чує любки сміх…

Вона співала і тягла…

Не знав він – як, чого –

Схилився в воду… З того дня

Не бачили його.

Переклав з німецької ДМИТРО ЗАГУЛ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

РИБАЛКА – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ

на золотих богів скорочено читати