РЕФОРМАЦІЙНІ ТЕЧІЇ
РЕФОРМАЦІЙНІ ТЕЧІЇ. Приходили до нас кількома шляхами: з Чехії (вчення братів – чехів), із Швейцарії (кальвінізм), з Німеччини (лютеранство), з Голландії (анабаптизм), з Італії через Польщу (антитринітарії, чи соціани), а також з Новгородщини та Московщини (рух “зжидоватілих”, початки якого фіксує ще Києво-Печерський патерик). Лютеранство на нашій землі особливого розвитку не мало, кальвінізм загніздився нестало, зрештою, вступив у змагання із антитринітарством і був ним подоланий, рух “зжидоватілих” практично злився з антитринітарством.
Антиринітарії пішли далі: відкинули основний догмат про святу Трійцю. Започаткував цей рух у Європі іспанський лікар Михайло Сервет. Науку М. Сервета розвинув патрицій м. Сієнни Лелій Социн, який знайшов однодумців у Польщі в оточенні королеви Бони. Антитринітарії у Польщі спочатку ввійшли в альянс із кальвіністами, а 1558 р. виступили з новою наукою про Ісуса Христа. У 1566
В XVI ст. головними проповідниками “зжидоватілих” стали російські емігранти Ф. Косий та Ігнатій. Реформатором антитринігарської церкви в Польщі став небіж Лелія Социна Фауст Социн (1539 – 1604), який прибув до Польщі в 1574 р. Він написав “Катехізис”, який завершив і віщав у Ракові (1605) пастор Валентин Смальцій. Ф. Социн повів боротьбу із “зжидоватілими”, які вийшли із секти.
Представники “католицької русі” (С. Кленовім у “Роксоланії”, 1574) і православні (Г. Смотрицький у Біблії) ставилися до реформаторів лише негативно, хоча згодом і С. Кленович, і православні з реформаторами зблизилися, ввійшовши з ними у спілку в боротьбі з римо-католицькою експансією, зокрема К. Острозький, з доручення якого реформатор Христофор Філалет написав проти унії “Апокрисис”. І. Вишенський присвятив протестантам окрему главу в своїй “Книжці”; в “Зачіпці мудрого латинника з дурним русином” він засуджує аріанство, як взагалі єресі. Називає такі види реформаторів у своєму часі: євангелісти (анабаптисти), суботники (“зжидоватілі”) та ін. Водночас у самій мислительній системі І. Вишенського наявні виразні аналогії із вченням протестантів, зокрема з “Листом” Івана Смери – протестантською пам’яткою української літератури, власне антитрині-таторською. Загалом І. Вишенський використав тільки елементи протестантизму.
Реформатори в Україні шукали собі меценатів, яких схиляли до своєї віри і біля яких осідали. В Галичині соцініанство виникло близько 1550 р. У Білорусі активно працював С. Будний – автор кальвіністського “Катехізису” (1552) і “Оправдання грішного чоловіка перед Богом” (1562). Протестанти для своїх потреб перекладали лютеранські пісні, збірка яких дійшла до нашого часу. Вважають, що близьким до протестантів був православний київський митрополит О. Дівочка. Поширюється протестантство і на Поділлі, захопивши шляхетські роди Потоцьких, Мелецьких, Мельштинських, Синявських, Фірлеїв та ін. В Паніовцях з’явилася реформатська кірха, засновано академію та друкарню. Паніовський друкар Малахович видає тут ряд праць реформаторів. Засновано соцініанську школу у Хмельнику, де працюють X. Франкен, Ю. Шиман, Войцех із Каліша, Я. Фельнелій, К. Острород (в основному німці), їх підгримував Хмельницький староста М. Мелецький. 1585 р. у Хмельнику відбувся соцініанський собор. Проти книжок протестантів активно виступали єзуїти. Войцех із Каліша мав підтримку від Я. Замойського і був його порадником при відкритті Замойської академії.
Поширювалося протестантство й на Волині, наприкінці першої половини XVI ст. тут з’явилися лютерани, але успіху не мали, зате прижилося антитринітарство. В 1575 р. переїжджають на Волинь Ф. Косий із Ігнатієм (останній жив у шляхтича К. Чаплича). Біля К Острозького знайшов притулок антитринітарій Мотовило, який на замовлення князя написав гостру відповідь П. Скарзі. Православна волинська шляхта залюбки запрошувала до себе протестантів учителями для своїх дітей. У 1581 р. волинський социніанин В. Негалевський здійснює переклад на книжну українську мову Нового Заповіту (працював у с. Хорошеві неподалік Острога, яке належало панам Ляховицьким).
Католицька реакція супроти протестантства розпочалася в 60-ті роки XVI ст., відтоді почали конфісковуватися протестантські видання. Частина протестантства намагається об’єднатися, деякі переходять у римо – католицизм, скликаються в Польщі з’їзди протестантів, в 1570 р. відбувається їхній генеральний з’їзд у Сендомирі. Зі смертю короля Сигізмунда Августа закінчився вільний розвиток протестантства у Польщі. Супроти нього активно діють єзуїти, в 70-х роках XVI ст. починаються погроми протестантських установ і шкіл. Особливо ця реакція набула сили при Сигізмунді III. Контрреформація тривала до середини XVII ст. й закінчилася повною поразкою протестантів.
З Польщі социніани перебираються в Україну, де найбільшого розквіту досяглії в першій чверті XVII ст. (їх патронує родина Чапличів). У Киселині Ю. Чаплич заснував социніанську общину, молитовню та школу (пастирем був українець М. Твердохліб), з 1614 р. тут функціонує академія. Першим ректором її став Є. Кисіль, який під псевдонімом Галасія написав присвячену П. Могилі “Антипонологію”. Сприяли социніанам шляхтичі Гойські із Гощі (тут була социніанська школа), пани Сентюги з Ляховець, а також Пронські із Берестечка. Із антигринітарських кіл вийшла друкована українською мовою “Трагедія Руська” (Раків).
Падіння в Ракові академії (1638) та закриття протестантської общини в Люблині знаменує початок остаточної загибелі антитринітарства в Польщі. Звідси социніани перебираються в Киселин, де відкрито академію, але 1640 р. Ю. Чаплич був притягнений до суду за відкриття академії і прихисток аріан. 1644 р. академію в Киселині закрито, вигнано социніан із Ляховець та Гощі. Згодом за А. Киселя социніани до Гощі повернулися. Останнім великим центром социніан в Україні став Черпяхів під Житомиром, яким володіли пани Немиричі. Тут працював знаний учений – шляхтич Київського воєводства С. Припковський, котрий залишив низку богословських та історичних творів, панегіриків, епітафій, гімнів, елегій, написав біографію Ф. Социна, трактат про шкідливість чернецтва. Працювали социніани і в Київській колегії. Ряд праць написав головинії протектор социніан Юрій Немирич, один із авторів знаменитих Гадяцьких статей.
Реформаційний рух в Україні не залишив глибокого і сталого сліду в нашій культурі, хоч і тут не обійшлося без певних здобутків: саме реформатори внесли частку праці в розвиток освіти, перекладацької та полемічної української літератури, взявши участь у полеміці православних із римо – католицизмом. Вони впливали також певною мірою і на розвиток філософії на українській землі (І. Вишенський, К. Транквіліон-Ставровецький, професори Київської академії).
Літ.: Левицький О. Социніани на Русі // Зоря. Л., 1882; Вишенський І. Твори. К., 1986; Українська поезія XVI ст. К., 1987; Шевчук В. Відродження і реформація в українській культурі XV-XVII ст. // Філос. думка. 1989. № 4.
РЕФОРМАЦІЙНІ ТЕЧІЇ
аналіз вірша крила іван драч
Related posts:
- НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ Постструктуралізм. Термін “постструктуралізм” увійшов до активного теоретико-літературного обігу в 70-ті роки XX століття. Постструктуралізм як напрям світового літературознавства є своєрідною реакцією науковців на теоретичні здобутки структуралізму. Одним з перших проти концепції знака, що домінувала в...
- Течії в ісламі Найбільш ранній і найбільший розкол був викликаний появою шиїзму (“шия” у перекладі з араб. – партія, секта). Шиїтський рух породжений невдоволенням персів до арабів-завойовників, тобто це було свого роду першим проявом анти-арабського руху в Ірані....
- Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку...
- ЛІТЕРАТУРА XX СТ. Літературні течії XX століття ЛІТЕРАТУРА XX СТ. Літературні течії XX століття Імпресіонізм – (від французького – враження) – течія модернізму, яка визначається мінливими миттєвими відчуттями та переживаними. Сформувався у Франції у кінці XIX ст. насамперед у малярстві (назва походить...
- Визначте особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Основні течії в романтизмі Визначте особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Основні течії в романтизмі. Романтизм (фр. romantisme) – ідейний і художній рух у європейській і американській культурі кінця XVIII – першої...
- Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XІX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б...
- Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке І. Перші кроки. ІІ. Перші збірки. ІІІ. Данина літературній моді. – збірник, у якому поет, наслідуючи модні напрями європейської думки, намагається відсторонитися від повсякденної дійсності. Центром його поетичного дослідження світу стає внутрішній світ людини, а...
- Модерністські напрями і течії в літературі кінця XIX – початку XX століття Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XIX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Пошуки нових шляхів...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН (бл. 1550 р., м. Судова Вишня, тепер Львівської обл. – після 1621 р. на Афоні) – письменник – полеміст, мислитель. Про його життя відомо небагато: Іван – це ім’я чернече, а Вишенський могло...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ Тема. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ 1. За сприяння братств… А Поширювалося декоративно-ужиткове мистецтво. Б Інтенсивно розвивалася архітектура....
- Джордж Ноел Гордон Байрон (1788 – 1824) – англійський поет – романтик, фундатор течії байронізму. Провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 39 Тема. Джордж Ноел Гордон Байрон (1788 – 1824) – англійський поет – романтик, фундатор течії байронізму. Провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості. Мета: познайомити учнів з...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а...
- Модернізм як неокласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту XX ст. Авангардизм і його основні течії. Доля реалізму. Елітарна та масова культури УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 8 Тема. Модернізм як неокласична модель культури, найновіше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту XX ст. Авангардизм і його основні...
- Глибинні зрушення в поезії початку XX ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст. Життєвий і творчий шлях австрійського поета Райнера Марії Рільке. “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 21 Тема. Глибинні зрушення в поезії початку XX ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст. Життєвий і...
- Відповіді до теми: “Давня українська література” 1. Яка історична подія спровокувала виникнення полемічної літератури? Виникнення полемічної літератури спровокувала головним чином Брестська церковна унія 1596 року, за якою об’єднувались православна та греко-католицька церкви, а також єзуїтські трактати на захист цієї унії. 2....
- Викриття злодіянь проти народу в “Посланні до єпископів…” – ІІ варіант – ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант У 1596 році в Україні була створена унія, що мала би об’єднати православну та католицьку церкви. Уніати повинні були коритися Папі Римському, але це не подобалось як...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику...
- ЛУКОМСЬКИЙ СТЕПАН ЛУКОМСЬКИЙ СТЕПАН (1701, Умань – між 1770 – 1779, Прилуки) – історик і хроніст. Походив з давнього козацького роду. Навчався в Київській академії. По закінченні її (1722) ходив в чужоземні краї, аби продовжити освіту, але...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у...
- Освітня програма І. Вишенського Іван Вишенський – чернець і книжник, патріот і оборонець православ’я проти католицизму. Гуманізм Івана Вишенського вкладався в рамки західноєвропейського ренесансного гуманізму. Але ж український письменник був запеклим ворогом усієї західноєвропейської науки і освіти, гостро виступав...
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс...
- Полемічна література – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Полемічна література Після розриву християнських церков почалася полеміка греків із римлянами, тобто православних з католиками. В Україні особливої гостроти вона набула в середині XVI ст. на тих землях, що перебували у складі...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській...
- Наше слово “Наше слово” – український тижневик, який виходить у Польщі з 1956 як орган. Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). Основний напрям “Н. с.” – висвітлення культурного життя українців у Польщі. Щотижневик подавав інформаційні матеріали про радянську Україну,...
- КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) (1699, м. Ямпіль, тепер Вінницької обл. – 15.08.1755, м. Слуцьк, тепер Мінської обл., Білорусь) – представник раннього Просвітництва в Україні. Походив із сім’ї шляхтича. Закінчив Київську академію (1733). Разом з іншими магістрами-вихованцями...
- Дивертисмент Дивертисмент (фр. divertissement – розвага) – призначена для розваги глядачів або відзначення якоїсь урочистої події сценка, цикл музичних, танцювальних і декламаційних номерів, що виставлялися в антрактах театральної вистави. Д. сюжетно не зв’язаний із основною п’єсою....
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не...
- Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність Іван Вишенсьний, його час і культурна та громадська діяльність І. І. Вишенський – видатний представник полемічної літератури. ІІ. Характеристика епохи часів Івана Вишенського. 1. Життя українського народу під гнітом литовських і польських феодалів. 2. Люблінська...