Пряма мова

Пряма мова (лат. oratio recta) — дослівне відтворення чужого висловлення, супроводжуване реплікою-коментарем мовця (словами автора). П. м., на відміну від синтаксично організованої непрямої мови, будується за принципом паратаксису — вільного розташування конструктивних частин без граматично вираженого їх зв’язку («Усміхнеться неня: «Ну і басурман!»» О. Близько). П. м. буквально відтворює усі форми чужого висловлення із властивими йому граматичними, лексичними, інтонаційними та стильовими особливостями. Взаємна непроникність конструктивних частин П. м. дає змогу мовцеві вільніше, на багатшій лексичній основі, ніж у непрямій мові, організувати авторське...

висловлення за рахунок застосування, крім слів із предметною семантикою, слова для означення руху, конкретних дій: «»Ану, Гаврило Петрович, прочитайте далі», — протягнув листа чоловічок» (В. Винниченко). У художній літературі П. м. використовується поряд з діалогом як важливий засіб характеристики персонажів. Використання П. м. дає змогу у словах автора, крім дослівної передачі чужого мовлення, поглибити семантичні та інтонаційні можливості художнього зображення: «»Купіть мою хустку. Дивіться, яка ловка», — тихим голосом так лагідно і боязко просила дівчина, що Климко зупинився біля неї» (Гр. Тютюнник).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Загрузка...

Пряма мова