Провідні мотиви лірики І. Франка

Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
І. Я. Франка
Іван Якович Франко – письменник, громадський діяч, учений, філософ, літературознавець, критик і теоретик літератури. Але з особливим захопленням ми говоримо про його літературний доробок. Не можна залишатися байдужим, читаючи його вірші зі збірок “З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”, “Із днів журби”, “Зів’яле листя”.
Збірка “З вершин і низин” увібрала в себе найкращі вірші, присвячені боротьбі за краще майбутнє трудового народу. Вона була видана у 1887 році. І назва збірки не випадкова. “З низин”, тобто з народних мас, із иайбідніших глибин звучить його голос. А “З вершин” – “це голос духа”, який закликає не сидіти, а шляхом боротьби дійти до світлих вершин, поваливши гнобительський лад – скалу:
“Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить”, –
Чують каменярі-революціонери сильний поклик.
Як Антей, так і ліричний герой поезії Франка черпає сили від землі, рідного народу:
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Автор відчуває наближення соціальних змін і передає це в алегоричній

формі у другій “Веснянці”:
Гримить! Тайна дрож пронимає народи, –
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни…
Найвизначнішим віршем збірки є “Гімн”. У ньому вже відверто поет заявляє про прихід нового життя, повалення царизму, причому використовує дієслова минулого часу, щоб показати перемогу над злом як факт:
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
Риторичні запитання стверджують неминучість світлого прийдешнього. Ці ж мотиви звучать ще у ранній творчості Каменяра. Перебуваючи у тюрмі, він не падає духом, а ще й підтримує своїх товаришів:
Треба твердо нам в бою стояти,
Не лякатись, що впав перший ряд,
Хоч по трупах наперед ступати,
Ні на крок не вертатися взад.
Неабияке місце у творчості Франка займає рідна батьківщина. Тільки палкий патріот міг так написати:
Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
Хіба не співзвучні рядки Володимира Сосюри з вірша “Любіть Україну”?
Збірка “Мій Ізмарагд” створена на переспівах із біблійних легенд, але автор подає нам свою мораль, мораль народу, тому й додає займенник “мій”. Провідні мотиви обох збірок – громадянські.
Узяти хоча б вірш “Наймит”, де показано тяжке, безпросвітне життя наймита – народу. Але не вічно народові так жити. Його свідомість уже прокидається. А завершує вірш палкий заклик до боротьби і віра в перемогу.
Чудовим віршем цієї збірки є “Сідоглавому”: У ньому показано різко протилежні погляди лжепатріотів і справжнього сина свого народу на служіння батьківщині:
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, –
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
І ніби продовжує цю тему вірш “Декадент”. У ньому автор розкриває свою позицію народного борця. Кожна строфа є запереченням до звинувачення Франка в декадентстві:
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга –
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Головною думкою вірша є слова:
Який я декадент? Я син народа.
Дійсно, Франко був прологом, провідником передових ідей, а епілог – це кінець існуючому експлуататорському ладу.
Якою теплотою, щирістю віє від інтимної лірики Франка, яка представлена збіркою “Зів’яле листя”! Сам пост назвав її ліричною драмою. М. М. Коцюбинський так оцінив цю збірку: “Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи гібетовї-ліри-кові, співцеві кохання і настроїв”. Ця збірка ще раз доводить, що людині ніщо не чуже. Франко – титан революційної думки і в той же час тонкий лірик, тому й близький він нам як звичайна людина, яка вміє так вірно, красиво кохати, і як борець за нову батьківщину. До глибини душі проймають рядки, де автор оспівує свою кохану, з якою не судилося поєднати свою долю:
Твої очі, мов криниця
Чиста на перловім дні,
А надія, мов зірниця,
З них проблискує мені.
Ліричний герой наділений лицарськими рисами, як годиться справжньому чоловікові, він готовий взяти на себе всі удари долі, призначені коханій:
Як в дорозі здиблю горе,
Що тобі несе удар,
Сам його на себе справлю
І прийму його тягар.
Франко відмінно знає українські пісні, тому багато його віршів із збірки перегукуються з народною піснею.
Дівчину він порівнює з червоною калиною, горіховим зерням. Фігурують часто і образи-символи: зелений явір, червона рожа, дубочок кучерявий. Вірші часто починається з вигука “ой”:
Ой, жалю, мій жалю,
Гіркий непомалу!
Упустив я голубочку
Та вже не спіймаю.
Ліричний герой – мужня людина, він не дорікає коханій за нерозділене кохання, а шукає забуття. Тамує свій сердечний біль у зустрічі з природою:
Неси ж мене, коню, но чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
Вірші збірки “Зів’яле листя” настільки мелодійні, що хочеться назвати їх піснями. Та й багато віршів покладено на музику: “Безмежнеє поле”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Розвійтеся з вітром…”, “Червона калино…” і багато інших.
І. Я. Франка по праву можна поставити в один ряд із такими славетними іменами як Данте, Петрарка, Пушкін, Єсенін, які так ніжно оспівали своїх коханих Лауру, Беатріче, Анну Керн. Звичайно, у збірці дуже багато присвячено віршів Ользі Рошкевич – першому, але нещасливому коханню.
Власне, за цю відвертість, з якою автор показав драму в особистому житті (хоч вважається, що не можна ототожнювати дівчину у поезії Франка з Ольгою), його і охрестили декадентом його недруги, щоб ще більше додати душевного болю. Але недарма Франко має ім’я Каменяра. Переважна більшість його поезій – це громадянська, політична лірика, і девізом його завжди було:
Лиш боротись значить жить…
Vivare memento!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Провідні мотиви лірики І. Франка

сочинение на тему труд души